Адмінреформа, як китайське попередження опозиції
Переформатування кабінету міністрів, яке з пафосом та звичною для цієї влади таємничістю провела владна команда, назвавши це першим етапом адмінреформи, стало черговою демонстрацією посилення ролі президента в системі державної влади. Зважаючи на стрімко падаючий особистий рейтинг, Янукович особисто очолив «популярну реформу». Царським (за нині діючою Конституцією інститут президенства в Україні наділений дійсно царськими повноваженнями) перстом гарант велів наказати Вельможних Бояр і разом з опричиною (адміністрацією президента), чинно забрав розданих після виборів «слонів» у міноритарних партнерів (в основному литвинівців) та любих друзів (в основному з орбіти Ахмєтова). І якщо у когось із експертів ще залишалися ілюзії стосовно того, що Янукович, начебто, несамостійна фігура, то після показової «порки» більшості за податковий кодекс та не менш показової «адмінреформи» стало зрозуміло, що вся повнота влади в цій країні (так само, як і відповідальність за всі «косяки») належить одній людині — вельмишановному пану проффесору.
Але головний тривожний сигнал пролунав для реальної української влади — номенклатурної мафії (яка стала такою після смерті товариша Сталіна). Вислови про те, що чиновників (середня та нижня ланка) треба скорочувати на третину, а то й наполовину, це сигнал для опору великому корупційному спруту… І це вам не дрібні підприємці — це справжня сила, яка контролює тіньову економіку та напряму залежить від неї. Тепер перед бюрократами стане шекспірівське питання — прийдеться вирішувати — чи боротися з понятіями нового президента, який централізує тіньові фінансові потоки, чи погодитися на те, що тепер не 30 % ти будеш відстьогувати наверх, а скажімо 60 чи 70… Хоча чесно кажучи важко собі представити Віктора Януковича, як чесного та порядного «комісара Катані», який за справедливість буде «відривати голови» кожному чиновнику, який буде іти проти волі трудящих мас… Це скоріше боротьба двох мафій — одної споконвік традиційної (чиновницько -корупційної) та нової, нахабної авторитарно-бандитської (прикритої законом, демократією, органами примусу та суспільною підтримкою). Війна всіх проти всіх може привести до перемоги Януковичів, і тоді тисячі чиновників стануть особистими ворогами «режиму», або перемогою «спрута» і тоді перший етап адмінреформи стане останнім… Для опозиції дії гаранта — це останній подарунок. Війна з чиновниками — дає достатньо часу опозиції для об'єднання в потужну суспільно-політичну силу. І хоча розмови про можливого лідера не дають підстав для очікуваного суспільством скорого результату, але вже всім стало зрозуміло — без об'єднання, опозиції гаплик (так само як і без очищення). Поки цар з опричиною будуть «чиновнічу хунту прибивати», варто почати реальні кроки по об'єднанню на зрозумілих виборцям принципах. Поки «Свобода» воює з Юлею, Юля читає гарні книжки (зокрема Маріо Льоса «Нечестивець, або свято козла»), Яценюк та Гриценко борються проти Тигипка, вся скопом опозиція явно підігрує владі, яка на їх фоні виглядає супермонолітною.
Але головний тривожний сигнал пролунав для реальної української влади — номенклатурної мафії (яка стала такою після смерті товариша Сталіна). Вислови про те, що чиновників (середня та нижня ланка) треба скорочувати на третину, а то й наполовину, це сигнал для опору великому корупційному спруту… І це вам не дрібні підприємці — це справжня сила, яка контролює тіньову економіку та напряму залежить від неї. Тепер перед бюрократами стане шекспірівське питання — прийдеться вирішувати — чи боротися з понятіями нового президента, який централізує тіньові фінансові потоки, чи погодитися на те, що тепер не 30 % ти будеш відстьогувати наверх, а скажімо 60 чи 70… Хоча чесно кажучи важко собі представити Віктора Януковича, як чесного та порядного «комісара Катані», який за справедливість буде «відривати голови» кожному чиновнику, який буде іти проти волі трудящих мас… Це скоріше боротьба двох мафій — одної споконвік традиційної (чиновницько -корупційної) та нової, нахабної авторитарно-бандитської (прикритої законом, демократією, органами примусу та суспільною підтримкою). Війна всіх проти всіх може привести до перемоги Януковичів, і тоді тисячі чиновників стануть особистими ворогами «режиму», або перемогою «спрута» і тоді перший етап адмінреформи стане останнім… Для опозиції дії гаранта — це останній подарунок. Війна з чиновниками — дає достатньо часу опозиції для об'єднання в потужну суспільно-політичну силу. І хоча розмови про можливого лідера не дають підстав для очікуваного суспільством скорого результату, але вже всім стало зрозуміло — без об'єднання, опозиції гаплик (так само як і без очищення). Поки цар з опричиною будуть «чиновнічу хунту прибивати», варто почати реальні кроки по об'єднанню на зрозумілих виборцям принципах. Поки «Свобода» воює з Юлею, Юля читає гарні книжки (зокрема Маріо Льоса «Нечестивець, або свято козла»), Яценюк та Гриценко борються проти Тигипка, вся скопом опозиція явно підігрує владі, яка на їх фоні виглядає супермонолітною.
1 коментар