Мовчання ягнят
Відповідаючи самому собі на питання, що ж є українська держава? Я, багато років,віриву теплі і позитивні парадигми (якщо до такого «гадкого» слова, як парадигма взагалі можна додавати хоч якісь епітети). Десь на першому курсіуніверситету,я дізнався, що правовадержава має будуватися на стримуваннях і противагах, контролі за владою, на силі Закону, на правоохоронних органах, які охороняють кожного. Вірив я в це і в 2004-10 роках, коли мав надію на громадянське суспільство, яке діє на засадах самоорганізації і громадянської позиції, тримає владу за яйця, не дає їй дерибанити і порушувати закон, активно захищає свої права та права інших людей, які називають себе українцями.
Сьогодні єдине слово, яке спадає на думку коли говориш про українську державу це…
Страх. Що стане завтра зі мною в цій країні? Коли прийдуть за батьком, за мною, за сусідом? Стали очевидними протиріччя між моїми особистими інтересами і політикою, яку уособлює президент Я. Покращення життя вже сьогодні та стабілізець – це Україна напередодні нового 2011 року (або за Г. Дичковською 1937…).
Дев'ять місяців знадобилося Я. та ко., щоб розвести «українського лоха»: відпрацювати на території всієї України пілотну модель, яку ці хлопці практикували в своїх Макєєвках, Донецьках, Єнакієвах, а заодно – перевірити чи буде український лох опиратися та чинити опір авторизації держави та «реформам». Експеримент для Я. видався вдалим. Суспільство — розчавлене, розчароване,втрачає надію та перейшло в Автономний Режим – де кожен сам за себе.
Опозиція – як пісний борщ, без буряку та сметани – сама назва… не змогла підняти людей на захист їх прав, не допомогла, не зуміла, не схотіла… І взагалі про мертвих говорять, або добре, або нічого.
Я уявляю собі, як би «возрадувалися» українці Сходу та Заходу, коли наш гарант почав би виконувати хоч один з пунктів своєї красивої програми, боротися з корупцією, долати кризу… а так – брехня!
За що його поважати? Цей чоловік позбавляє мою країну самостійної політики, перетворює у шістку Росії, впроваджує в Україні тоталітарний репресивний політичний режим, де владу кооптували кримінальні авторитети та пристосуванці, знищує конкуренцію в усьому:тепер кращих призначають і ці призначенці, як монголо-татари прихватизують все, що лише можливо.
Це важко признавати, але майже кожен 50тий українецьвиявився зрадником. Саме зрадники — «тварі дрожащіє» стали каркасом бандитської влади. Це вони фальшували вибори, знімали кандидатів, тиснули на всіх — від директора заводу до сільського бібліотекаря, заради самозбереження та виживання будь-якою ціною при новій бандитській владі. Саме вони – ті ягнята, яким сам Бог велів мовчати…
Сьогодні єдине слово, яке спадає на думку коли говориш про українську державу це…
Страх. Що стане завтра зі мною в цій країні? Коли прийдуть за батьком, за мною, за сусідом? Стали очевидними протиріччя між моїми особистими інтересами і політикою, яку уособлює президент Я. Покращення життя вже сьогодні та стабілізець – це Україна напередодні нового 2011 року (або за Г. Дичковською 1937…).
Дев'ять місяців знадобилося Я. та ко., щоб розвести «українського лоха»: відпрацювати на території всієї України пілотну модель, яку ці хлопці практикували в своїх Макєєвках, Донецьках, Єнакієвах, а заодно – перевірити чи буде український лох опиратися та чинити опір авторизації держави та «реформам». Експеримент для Я. видався вдалим. Суспільство — розчавлене, розчароване,втрачає надію та перейшло в Автономний Режим – де кожен сам за себе.
Опозиція – як пісний борщ, без буряку та сметани – сама назва… не змогла підняти людей на захист їх прав, не допомогла, не зуміла, не схотіла… І взагалі про мертвих говорять, або добре, або нічого.
Я уявляю собі, як би «возрадувалися» українці Сходу та Заходу, коли наш гарант почав би виконувати хоч один з пунктів своєї красивої програми, боротися з корупцією, долати кризу… а так – брехня!
За що його поважати? Цей чоловік позбавляє мою країну самостійної політики, перетворює у шістку Росії, впроваджує в Україні тоталітарний репресивний політичний режим, де владу кооптували кримінальні авторитети та пристосуванці, знищує конкуренцію в усьому:тепер кращих призначають і ці призначенці, як монголо-татари прихватизують все, що лише можливо.
Це важко признавати, але майже кожен 50тий українецьвиявився зрадником. Саме зрадники — «тварі дрожащіє» стали каркасом бандитської влади. Це вони фальшували вибори, знімали кандидатів, тиснули на всіх — від директора заводу до сільського бібліотекаря, заради самозбереження та виживання будь-якою ціною при новій бандитській владі. Саме вони – ті ягнята, яким сам Бог велів мовчати…
15 коментарів
Стосовно творення власного досвіду — певно давно пора… Щоб не було запізно…
Виходиш на вулицю і відчуваєш, що щось змінилось на гірше, всі декорації вроді незмінні, але дихати важко від несвободи…
Я впевнений, що байдужість це не вихід. Вихід — це створення майданчиків для діалогу, незалежно від влади, робота над альтернативними підходами до вирішення проблем, в кінці кінців банальна самоосвіта — це все нові можливості побороти організовану злочинну владу!
Перший — стати «одним з них» і нищити тих, хто боротиметься. Другий — підтримувати хоча б пасивно (словом, коштом, голосом на виборах) тих, хто боротиметься активно. Самоосвіта — це боротьба з «совком у собі». Той хто робить свій вибір усвідомленно — уже не совок. Сумніваюсь, що якби вибирали дійсно кращого і достойнішого з поміж кандидатів, усвідомлено, без впливу ЗМІ, власної зацікавленості то ці два персонажа наврядче б зустрілися б у 2 турі. Тож ніякого конфлікту, революція це якісний ривок, самоосвіта дає якість. Тож прошу не розривайте мозок «по пустякам» ( вибачте за дєрзость:))