… Демократія Without You
27 квітня … «Пропало всьо». «Всьо» – чого ніколи не мало бути, демо-версія демократії в Україні си скінчила. Не стало надії на демократичну перспективу. Влада собі як влада – суцільні, курва, бандити, опозиція собі як опозиція – вершники без голови, колгосп тварин (Оруел – наш вуйко!, написав історію української опозиції), ЗМІ — продажні захисники змін «по умолчанію». Підсумок жалюгідний - хрестовий похід по демократичні цінності всередині країни початий в 2002 році зазнав фіаско… Останній цвях у гроб української демократії забили самі демократи…
27 квітня Вони про все знали, Їх світ наблизився до Нашого. Три кордони спецпідрозділів захищали Їх світ від нашого… Бішкек був близький, як ніколи. Натовп жадав крові… Демократія зникла, була гола ненависть і вона могла повернутися, як в сторону влади, так і на опозицію. Я особисто не знаю хто отримав більше задоволення — Буковинська бабушка, яка плюнула в Ющенка, чи молодики, які трохи не лінчували Семиноженка, чи депутати, які били один одного у стінах ВР, чи націоналісти, які намагалися кордони спеців прорвати…
Влада – нагла і хамська. Вхопила Бога за бороду, надавала йому по морді і поставила на «счьотчік». Буде вас 50 тисяч, буде 5 кордонів, буде 100 тисяч — нас охоронятиме 10 кордонів. Но пасаран бидло! Тодішні, хоч мали страх, а ці… Ці вважєют себе Термінаторами і наближеними до безсмертя створіннями. У світі де все купується за гроші, вони мають таємний «експірієнс» (за аналогією до комп’ютерної гри де гравець вводить чіт-код і у нього «чудом» зявляється безкінечне здоров’я та мільйони набоїв, а всі хто їм протистоїть – однокліткові організми у людській подобі, які ні на що не здатні – їх доля наперед визначена, вони тимчасові перешкоди на шляху до великої мети).
Опозиція – неоднозначна, вождистська, маргінальна, безпорадна. Юля – «вождь завезених» — головним ворогом вважає своїх опозиційних «побратимів», Тягнибок і його хлопці – зірки вуличних драк на камеру, як тільки камера «від’їжджала» - хлопці не нагадували героїв, а я собі дивлячись на них, власне, пригадував тих самих «донецьких» часів 2004 р., гадили в під’їздах, бухали і матюкались, Арсеній, Ющенко … взагалі не туди потрапили і здавалось, що натовп ненавидить їх більше ніж регіонало-комуністів…Жебрівський, Гриценко (якого, направду, шкода, він намагався, якось координувати цю Багатовекторну PR-акцію), ГРАД, Тризуб, КУН, Козаки, Анархісти, Провокатори, Варяти, Бомжи, Громадяни…
Що буде далі? Мені не цікаво, свій особистий кордон я подолав… Демократія без мене.
27 квітня Вони про все знали, Їх світ наблизився до Нашого. Три кордони спецпідрозділів захищали Їх світ від нашого… Бішкек був близький, як ніколи. Натовп жадав крові… Демократія зникла, була гола ненависть і вона могла повернутися, як в сторону влади, так і на опозицію. Я особисто не знаю хто отримав більше задоволення — Буковинська бабушка, яка плюнула в Ющенка, чи молодики, які трохи не лінчували Семиноженка, чи депутати, які били один одного у стінах ВР, чи націоналісти, які намагалися кордони спеців прорвати…
Влада – нагла і хамська. Вхопила Бога за бороду, надавала йому по морді і поставила на «счьотчік». Буде вас 50 тисяч, буде 5 кордонів, буде 100 тисяч — нас охоронятиме 10 кордонів. Но пасаран бидло! Тодішні, хоч мали страх, а ці… Ці вважєют себе Термінаторами і наближеними до безсмертя створіннями. У світі де все купується за гроші, вони мають таємний «експірієнс» (за аналогією до комп’ютерної гри де гравець вводить чіт-код і у нього «чудом» зявляється безкінечне здоров’я та мільйони набоїв, а всі хто їм протистоїть – однокліткові організми у людській подобі, які ні на що не здатні – їх доля наперед визначена, вони тимчасові перешкоди на шляху до великої мети).
Опозиція – неоднозначна, вождистська, маргінальна, безпорадна. Юля – «вождь завезених» — головним ворогом вважає своїх опозиційних «побратимів», Тягнибок і його хлопці – зірки вуличних драк на камеру, як тільки камера «від’їжджала» - хлопці не нагадували героїв, а я собі дивлячись на них, власне, пригадував тих самих «донецьких» часів 2004 р., гадили в під’їздах, бухали і матюкались, Арсеній, Ющенко … взагалі не туди потрапили і здавалось, що натовп ненавидить їх більше ніж регіонало-комуністів…Жебрівський, Гриценко (якого, направду, шкода, він намагався, якось координувати цю Багатовекторну PR-акцію), ГРАД, Тризуб, КУН, Козаки, Анархісти, Провокатори, Варяти, Бомжи, Громадяни…
Що буде далі? Мені не цікаво, свій особистий кордон я подолав… Демократія без мене.
10 коментарів
Але, якщо серйозно, то вихід є, він у повній перемозі регіоналів і поразка Юль, Ющенків та створення нового опозиційного класу, який буде орієнтуватися на сучасні цінності, буде прагматичним…
Працес пашол
Не знаю як на Заході, а на Сході, при продовженні «послідовної» політики в гуманітарній сфері ми, тутешні, натурально опинимось в ґетто (ми і так де факто в ньому, але в останні 5 років це компенсувалося тим, що хоч і повільно, але рухалися у напрямку «від Росії на захід»).
.
Тепер, за нових обставин, треба вирішувати наступні питання:
1) Якщо ми вирішуємо боротися політично, то чи є для цього відповідна партія, яка зможе (програма мінімум) прийти до влади? Якщо вона є, то чим саме ми можемо їй допомогти? І чи вартує це «щось» наших зусиль?
2) Якщо ми вирішуємо боротися не політично, то треба визначити як саме.
3) Якщо ми вирішуємо сидіти склавши ручки, то треба якось пояснити це власному сумлінню.
.
Десь так.
Коротше, нова ефективна система комунікації. функціонально-структурні одиниці типу «Рій» чи щось подібне…
Поки що, це виглядає утопічно, але, наразі, я особисто нічого іншого запропонувати не можу. треба працювати над створенням "Інституту бджільництва"
.
Будь-яка політична боротьба має за кінцеву мету прихід своїх людей до влади. Для цього їй потрібна електоральна підтримка, відповідно — великі гроші, жодна громадська організація на це не здатна.
Якщо ж метою громадський структур не є політична боротьба, то яка саме в неї мета?
1.Попередньо, треба навязавти дискусію про нові вибори.
2.Новий політичний проект, з лідерами громадянського суспільства на чолі.
3.Донести ідею до громадян.