Образи нової України. Михальчишин
Уже сьогодні, якщо дуже-дуже захотіти, то можна побачити країну, в якій нам жити через 10-15 років. Мереживо майбутніх подій передбачити неможливо, проте мріяти не заборонить жоден (навіть найтоталітарніший з усіх тоталітарних) режим.
Живучи тоді, я впевнений, ми точно будемо іншими людьми. Проте, «полювати за своїм майбутнім», точніше за його образами потрібно розпочинати вже сьогодні.
Не хочу бути Касандрою для існуючого нині ладу, але здається, що «Аннушка вже розлила масло» і час існуючої еліти пішов у зворотньому напрямку. Гаплик, що принесе невідома Немезида, уже майже нікого не лякає і сприймається з очікуванням більшістю людей, як на Заході так і на Сході нашої змученої очікуваннями країни. Зміни неминучі...
Назріла необхідність у нових героях, нових моральних авторитетах, що знають правильну відповідь на кожне питання і вірять у те що говорять. Саме такі люди – це образ українського майбутнього.
Одним з таких образів майбутнього є «герой націоналіст» (новий Бандера).
Уже сьогодні стає зрозуміло, що український націоналізм буде важливою, якщо не політичною то культурною силою майбутнього. Націоналізм же теперішній нам варто сприймати, як імпульс, що принесе нову якість (новий образ) завтра.
Прототипом цього образу в наш час, за моєю суб’єктивною думкою, є Юрій Михальчишин.
28-річний політолог Юрій Михальчишин, що був кандидатом в мери Львова від «Свободи», який є помічником Тягнибока та заступником Львівської обласної організації з питань ідеології.
Соціал-націоналіст… а також науковець, політик і просто хороша людина...
Про Михальчишина
(інтернет сайт Главком)… Одні вважають його цинічним молодиком, для якого радикальний націоналізм – лише метод пробитися до великої політики. Інші впевнені, що за такими, як він, молодими українськими націоналістами, що виросли і сформувалися вже в незалежній Україні, – майбутнє нашої політики, що перетворилася у болото, у якому всі домовляються з усіма, а будь-яка ідеологічна риторика слугує лише прикриттям для брудних оборудок. Хто з них правий, а хто ні, – зможемо визначити вже незабаром...
Михальчишин про майбутню країну:
… Для мене це національно однорідна, соціально справедлива держава без олігархів і злидарів, яка забезпечуватиме кожному українцеві життєвий рівень європейського середнього класу, націоналізує незаконно приватизовані виробничі потужності, перебудує економіку із збиткової і залежної від імпорту не лише продуктів розкоші, а й продуктів харчування на успішну, самодостатню і головне – ефективну в умовах сучасної економічної нестабільності у світі господарську систему...
Про українську молодь:
… На сьогоднішній день це – найбільш активна частина суспільства, передусім студентська молодь, молоді випускники університетів, які чітко усвідомлюють відсутність перспектив самореалізації в умовах, коли ані вища освіта, ані реально здобуті знання не є запорукою самореалізації ані в кар'єрному плані, ані в плані матеріального добробуту...
Про економіку:
… Структура української економіки сьогодні перевернута з ніг на голову: вона обслуговує інтереси дуже вузької групи великої буржуазії, а насправді ані державний сектор, ані загноблений тиском репресивних податкових органів приватний сектор не задовольняє ту кількість високоякісної кваліфікованої робочої сили, яка на сьогодні все ще проживає в Україні, вони не здатні запропонувати цим людям адекватну кількість робочих місць...
Про революцію:
… Тому рушійною силою революції стануть люди, незадоволені сьогоднішньою ситуацією в Україні ані психологічно, – оскільки вони розуміють, що влада є чужою для них ментально, культурно, ціннісно, – ані економічно, тому що вони чудово усвідомлюють, що ця влада позбавляє їх життєвих перспектив. Революцію робитимуть ті, кому сьогодні 25-27 років. Вони повинні розуміти, що говорити правду, говорити вголос те, про що багато хто думає, але боїться сказати, є їхнім обов'язком. Тому говорити подібні речі сьогодні – це частина мого громадянського обов'язку...
Я певний, що багатьом людям цей образ може не сподобатись, більше того, ще більше людей будуть цей образ ненавидіти, проте націоналізм, який Європа залишила в двадцятому столітті, на українській землі буде народжувати яскравих особистостей подібних за своїм духом до Михальчишина.
Саме такі люди будуть виносити вирок сьогоднішній еліті.
Живучи тоді, я впевнений, ми точно будемо іншими людьми. Проте, «полювати за своїм майбутнім», точніше за його образами потрібно розпочинати вже сьогодні.
Не хочу бути Касандрою для існуючого нині ладу, але здається, що «Аннушка вже розлила масло» і час існуючої еліти пішов у зворотньому напрямку. Гаплик, що принесе невідома Немезида, уже майже нікого не лякає і сприймається з очікуванням більшістю людей, як на Заході так і на Сході нашої змученої очікуваннями країни. Зміни неминучі...
Назріла необхідність у нових героях, нових моральних авторитетах, що знають правильну відповідь на кожне питання і вірять у те що говорять. Саме такі люди – це образ українського майбутнього.
Одним з таких образів майбутнього є «герой націоналіст» (новий Бандера).
Уже сьогодні стає зрозуміло, що український націоналізм буде важливою, якщо не політичною то культурною силою майбутнього. Націоналізм же теперішній нам варто сприймати, як імпульс, що принесе нову якість (новий образ) завтра.
Прототипом цього образу в наш час, за моєю суб’єктивною думкою, є Юрій Михальчишин.
28-річний політолог Юрій Михальчишин, що був кандидатом в мери Львова від «Свободи», який є помічником Тягнибока та заступником Львівської обласної організації з питань ідеології.
Соціал-націоналіст… а також науковець, політик і просто хороша людина...
Про Михальчишина
(інтернет сайт Главком)… Одні вважають його цинічним молодиком, для якого радикальний націоналізм – лише метод пробитися до великої політики. Інші впевнені, що за такими, як він, молодими українськими націоналістами, що виросли і сформувалися вже в незалежній Україні, – майбутнє нашої політики, що перетворилася у болото, у якому всі домовляються з усіма, а будь-яка ідеологічна риторика слугує лише прикриттям для брудних оборудок. Хто з них правий, а хто ні, – зможемо визначити вже незабаром...
Михальчишин про майбутню країну:
… Для мене це національно однорідна, соціально справедлива держава без олігархів і злидарів, яка забезпечуватиме кожному українцеві життєвий рівень європейського середнього класу, націоналізує незаконно приватизовані виробничі потужності, перебудує економіку із збиткової і залежної від імпорту не лише продуктів розкоші, а й продуктів харчування на успішну, самодостатню і головне – ефективну в умовах сучасної економічної нестабільності у світі господарську систему...
Про українську молодь:
… На сьогоднішній день це – найбільш активна частина суспільства, передусім студентська молодь, молоді випускники університетів, які чітко усвідомлюють відсутність перспектив самореалізації в умовах, коли ані вища освіта, ані реально здобуті знання не є запорукою самореалізації ані в кар'єрному плані, ані в плані матеріального добробуту...
Про економіку:
… Структура української економіки сьогодні перевернута з ніг на голову: вона обслуговує інтереси дуже вузької групи великої буржуазії, а насправді ані державний сектор, ані загноблений тиском репресивних податкових органів приватний сектор не задовольняє ту кількість високоякісної кваліфікованої робочої сили, яка на сьогодні все ще проживає в Україні, вони не здатні запропонувати цим людям адекватну кількість робочих місць...
Про революцію:
… Тому рушійною силою революції стануть люди, незадоволені сьогоднішньою ситуацією в Україні ані психологічно, – оскільки вони розуміють, що влада є чужою для них ментально, культурно, ціннісно, – ані економічно, тому що вони чудово усвідомлюють, що ця влада позбавляє їх життєвих перспектив. Революцію робитимуть ті, кому сьогодні 25-27 років. Вони повинні розуміти, що говорити правду, говорити вголос те, про що багато хто думає, але боїться сказати, є їхнім обов'язком. Тому говорити подібні речі сьогодні – це частина мого громадянського обов'язку...
Я певний, що багатьом людям цей образ може не сподобатись, більше того, ще більше людей будуть цей образ ненавидіти, проте націоналізм, який Європа залишила в двадцятому столітті, на українській землі буде народжувати яскравих особистостей подібних за своїм духом до Михальчишина.
Саме такі люди будуть виносити вирок сьогоднішній еліті.
22 коментарі
(
"… Ми знаємо невеселий і загалом негативний досвід таких проектів як «Наша Україна» зразка 2007-го року, які обіцяли утворити єдину партію на базі виборчого блоку і завершили реалізацію цієї обіцянки ганебним розколом і постачанням тушок провладній більшості. Це свідчить про те, що без перезавантаження кадрової складової українського політикуму досягти реальних результатів об’єднавчих процесів і консолідувати суспільство навколо кількох політичних сил не вдасться. Тобто без якісного оновлення будь-яка виборча система, будь-яка інституційна схема організації політичного життя не матиме практичного успіху".
"… Той досвід, який був накопичений упродовж дев’яностих років, є без сумніву позитивний. Зараз ми б хотіли до нього повернутися, тому що теперішні обласні та районні державні адміністрації у своїй діяльності фактично нівелюють право місцевих громад розпоряджатися прерогативою у вирішенні питань місцевого значення. Вони є фактично такими собі напівпровідниками волі єдиного центру влади в Києві і ігнорують багато в чому не тільки інтереси, але і потреби місцевих громад. Безпосередньо їхній вплив на життя регіону є одностороннім – це передача геніальних вказівок з Києва і контроль за їх виконанням. Зворотного зв’язку між регіоном і столицею фактично не існує. Тому ми є прихильниками того, щоб зробити виконавчу владу на регіональному рівні підзвітною громаді і забезпечити це шляхом того, щоб очільники виконавчої влади на місцях були не просто підзвітні громаді, але і формувалися безпосередньо через вибори".
«Ми би хотіли говорити і про те, що пряме народовладдя передбачає виборність суддів і обрання їх місцевими громадами строком на п’ять років із забезпеченням можливості відкликання та висловлення недовіри суддям місцевих судів так само, які і депутатам рад усіх рівнів».
«В Україні є життєва необхідність переглянути приватизацію стратегічних підприємств, яка була здійснена у відверто кримінальний спосіб за 20 років української незалежності. Тоді все національне багатство потрапило у руки кількох осіб, що представляють новий панівний експлуататорський клас, який є результатом зрощення верхівки колишньої радянської партійної господарської номенклатури, вихідців з організованого криміналітету і корумпованих державних службовців вищих рангів. Відповідно треба розуміти, що вся економіка України на сьогоднішній день обслуговує саме цей новий панівний клас, який в нас прийнято називати за російським зразком кінця 90-х років ХХ століття олігархами».
"… Ми виступаємо за те, щоб було припинене оподаткування доходів громадян у розмірі мінімальної заробітної плати. Це соціально справедливий крок. Він дозволить тим громадянам, які є соціально незахищені, відчувати себе більш менш в рівних умовах із тими, хто заробляє більше. Тому що зараз оподатковуються однаковою мірою і зарплата звичайного вчителя, і ставка міністра, і зарплата топ-менеджера у великій олігархічній корпорації. Це несправедливо і це абсолютно неприродно".
"… Ми хотіли б узалежнити пенсійний вік від середньої тривалості життя. Тому що з новими пенсійними ініціативами імені Тігіпка скоро українські пенсіонери не будуть навіть доживати до досягнення пенсійного віку. Тоді держава відчує велике «полегшення» у зв’язку зі зменшенням навантаження на пенсійний фонд. Щоб цього не відбувалося, ми б хотіли узалежнити пенсійний вік від середньої тривалості життя. А середню тривалість життя відповідно піднімати поступово до того, як зростатимуть економічні можливості. Також ми розуміємо, що встановлення прямої залежності пенсії від стажу роботи із принципом допустимого п’ятикратного співвідношення між максимальною та мінімальною пенсіями можлива лише тоді, коли буде здійснено детінізацію ринку праці в Україні, і коли дійсно всі працюючі українці працюватимуть легально. Тому що інакше ніяка пенсійна система не зможе адекватно вести облік трудового стажу і нараховувати пенсію. <...> Але проблема виведення робочої сили із тіні може бути вирішена лише засобами державного впливу. Тобто детінізація економіки і переведення всіх робочих місць у легальну площину можлива лише зі змінами умов оподаткування. Саме декримініналізований податковий сектор, відміна ПДВ і заміна його єдиним соціальним податком повинні, на нашу думку, цьому сприяти".
«Безперечно ми повинні говорити про те, щоб скасувати ПДВ як загалом криміналізований податок, який не має права на існування в Україні. Протягом тривалості своєрідного перехідного етапу, за який треба відродити українську інформаційну сферу, ми виступаємо за те, щоб скасувати будь-які податки на україномовне книговидання, аудіо- та відеопродукцію та програмне забезпечення в цілому. Можливо це буде 10 років – період відбудови українського домінування в інформаційній сфері. Можливо трошки довше. Але цей період безумовно має стати періодом розквіту всього українського в інформаційній сфері».
(
P.S. До речі, чи не вперше на таких ток-шоу глядацька публіка ганебно «заткнула» промовця від Партії регіонів. «Покращенню» не вірять. І це вже знаково. Далі буде.
Простите, а вот сегодня, например, в чем культурная сила украинского национализма? Хрен с ней, с политической, Партия Регионов к власти (пока) никого не пускает, но культурную силу проявить можно ведь? А где она? В десятке шароварных фестивалей вроде “Бандерштата»? (Семесюк и Мухарский со своим здоровым гротеском разве что, но такие, как Михальчишин, скорее всего видят в иронии и смехе над самим собой зачатки предательства нации).
«Новый Бандера»?
Вы, походу, все же не ученый, а мистик.
Я не вижу в этом человеке ничего модернового. Я вижу архаичного параноика, готового до потери крови воевать с нквдистами, но увы, нквдисты давно закончились…
Отличне, ящетаю.
Назвіть хоч одного з політиків, якій має «не тварь дрожащая», а «право імєєт» висказати свою власну позицію публічно?
Справа у тому, що він відповідає викликам часу, а старі гівнюки, які керують цією державою — ні. Він ІНШИЙ, по відношенню до правлячого класу. І є два варіанти розвитку подій… 1 — вони його, або 2 — він їх… Мені просто цікаво спостерігати, а допомагати під час активної фази цього конфлікту буду тій стороні, яка в більшій мірі відповідатиме моїм особистим ціннісним переконанням…
На рахунок політичної практики…
Я детально вивчав кейс Свободи, на позачергових виборах в Тернопільській області. Там Є чому повчитися, організація польової роботи — вражає…
І повірте — я їх не ідеалізую, просто сьогодні треба ставку ставити на ІНШИХ ...(субєктивно)
Наглядный пример нерационального восприятия национализма человеком, который читает лекции про медиа.
Юрій Михальчишин — Молитва українського революціонера | Львів | ВКадрі — відео каталог