…. Міфи, які ми втратили
Епоха т.з. транзиту міфів призводить до того, що деякі міфи випадають з «потяга історії», хоча вони могли б послужити своєму народу….
Традиційно, шукаючи винних у індивідуальних та колективних поразках, «маленький українець» звертається до інфернального поняття – МЕНТАЛЬНІСТЬ, яке є його останньою індульгенцією та, одночасно, приводом до прихованої гордості за свій народ(-богоносець) .
Спрощене розуміння «ментального» ( такого собі «українського нагуаля» ) це проекція на теперішній час (через систему міфів), попереднього колективного спрощено-узагальненого досвіду людей, які ідентифікували себе з даним етносом.
В наш час, сфера ментального стала об’єктом маніпуляцій і (як наслідок) вона перманентно трансформується. Кінцевий результат трансформації «ментального» невідомий, але найбільший кайф отримуєш від споглядання самого процесу, від його величної технологічності та тупої корисності маніпуляторів…
Вважається, що три риси національного характеру є найбільш властивими Українцям — миролюбність, працелюбність та індивідуалізм [Дацюк]. І якщо, на мою думку, останні дві риси є прогресивними то перша (миролюбивість) є крайнє неконкурентноспроможною в нинішній час.
Запит на «трансформацію миролюбивості» було отримано в 90х роках і, завжди, група людей, яка його задовольняла ставала правлячою політичною елітою. Це було при Кравчуку (руками Рухівців та студентів на граніті), в часи Кучми(за рахунок правоохоронних органів ), при Ющенко (Майдан – як «софт пауер»), при Тому Чиє Імя Називати Неможна (одні тенденції…).
Саме трансформація такого ментального якоря українства, як миролюбність у «нову форму» найбільш актуальне на сьогодні питання для опозиції, яка стане новою владою через певний час.
Забравши з українського нагуаля миролюбивість, можна спробувати задати новий імпульс розвитку суспільства за формулою:
працелюбність та індивідуалізм + хитрість+ чітке розділення свій-чужий,+ віра в свою обраність + почуття національного + креатив і тяга до прогресу.
Для нової еліти в такій формулі головне буде «вміння знайти вихід і з найважчого становища та вміння співпрацювати з керівними кадрами й спільно з ними керувати (не командувати, а керувати)»
Економічним прототипом може стати т.з. «національна корпорація».
Традиційно, шукаючи винних у індивідуальних та колективних поразках, «маленький українець» звертається до інфернального поняття – МЕНТАЛЬНІСТЬ, яке є його останньою індульгенцією та, одночасно, приводом до прихованої гордості за свій народ(-богоносець) .
Спрощене розуміння «ментального» ( такого собі «українського нагуаля» ) це проекція на теперішній час (через систему міфів), попереднього колективного спрощено-узагальненого досвіду людей, які ідентифікували себе з даним етносом.
В наш час, сфера ментального стала об’єктом маніпуляцій і (як наслідок) вона перманентно трансформується. Кінцевий результат трансформації «ментального» невідомий, але найбільший кайф отримуєш від споглядання самого процесу, від його величної технологічності та тупої корисності маніпуляторів…
Вважається, що три риси національного характеру є найбільш властивими Українцям — миролюбність, працелюбність та індивідуалізм [Дацюк]. І якщо, на мою думку, останні дві риси є прогресивними то перша (миролюбивість) є крайнє неконкурентноспроможною в нинішній час.
Запит на «трансформацію миролюбивості» було отримано в 90х роках і, завжди, група людей, яка його задовольняла ставала правлячою політичною елітою. Це було при Кравчуку (руками Рухівців та студентів на граніті), в часи Кучми(за рахунок правоохоронних органів ), при Ющенко (Майдан – як «софт пауер»), при Тому Чиє Імя Називати Неможна (одні тенденції…).
Саме трансформація такого ментального якоря українства, як миролюбність у «нову форму» найбільш актуальне на сьогодні питання для опозиції, яка стане новою владою через певний час.
Забравши з українського нагуаля миролюбивість, можна спробувати задати новий імпульс розвитку суспільства за формулою:
працелюбність та індивідуалізм + хитрість+ чітке розділення свій-чужий,+ віра в свою обраність + почуття національного + креатив і тяга до прогресу.
Для нової еліти в такій формулі головне буде «вміння знайти вихід і з найважчого становища та вміння співпрацювати з керівними кадрами й спільно з ними керувати (не командувати, а керувати)»
Економічним прототипом може стати т.з. «національна корпорація».
10 коментарів
Зважаючи на активний розвиток української кооперації на основі принципу «свій до свого по своє», клієнтура фірмі була забезпечена. Розвиваючи свою діяльність, Шухевич виявив неабияку креативність, проводячи несподівані рекламні кампанії та створюючи власний оригінальний стиль. Це теж стало запорукою фінансового успіху: Роман Шухевич і ко стали успішними бізнесменами.
Завдяки вмілому менеджменту фірма розрослась у розгалужене підприємство, і незабаром були зорганізовані й успішно працювали відділи оголошень у пресі, кінорекламі, друкування рекламних буклетів, виготовлення фірмових вивісок та рекламних щитів, рекламного оформлення вітрин (дизайн), організації рекламних виставок і ярмарків, виробництва мінеральної води, виготовлення «адресарія» (книги адрес установ і фірм) та власний транспортний відділ./
/Фама— греческо-римская богиня молвы или сказания, которой в Афинах был посвящён алтарь
В XII книге «Метаморфоз» Овидий описывает обитель Молвы, которая живёт в середине земли, между землею, морем и небом, на рубеже трёх царств природы, откуда видно все, куда долетает каждый звук, и где на вершине горы, во дворце со множеством входов и отверстий, богиня устроила себе жилище. Построенное из звонкой меди, оно гудит, отражая все звуки, хотя не слышно в нём криков, а ведётся всюду тихий разговор, похожий на ропот морских волн. В прихожей толпится множество жадного до новостей народа; там носятся тысячи слухов, наполовину правдивых, наполовину ложных; из уст в уста передаются в искажённом виде чужие слова, и из праздной болтовни растёт сплетня. Там можно встретить Легковерие, легкомысленное Заблуждение, Разочарование, с искаженным лицом Страх, быстро вспыхивающий Гнев, возникающее из сомнительного источника Шушукание. Обо всём знает Молва, что делается на небе, на море и на земле, обо всём старается она выведать./
/Створивши власне підприємство, Роман старався залучити до нього інших людей. Деколи ми працювали по дванадцять годин денно. Я працював з 7-ої ранку до 9-ої вечора. Роман приходив вполудне й працював зі мною цілий день./
/Ми почали швидко розвиватися, відкривали кожні два-три місяці нові відділи: декорацій вікон, реклами, оголошень, друкування, виставки і декорації на торгах. Набирали в них до праці колишніх політичних засуджених, які не могли знайти роботи, але були патріотами, інтелігентними та добре надавалися до праці./
/Також ми почали робити різні кольорові картки на великі свята – Різдво, Великдень — і посилали їх нашим постійним клієнтам та потенційним. Для цього залучали модерних артистів. До великих свят ми також стали оформляти кольорові вітрини в крамницях Маслосоюзу та Центросоюзу у Львові, Станіславові, Тернополі, Стрию й більших осередках. Це дуже всім подобалося. Дещо пізніше почали робити афіші на різні великі збори та урочистості./
/Роман Шухевич знайшов у Клепарові такого хлопця, якого ми кликали Тьопкою. Він повинен був друкувати для нас на друкарнях, які мав винаймати переважно по вихідних, у суботу та неділю, щоб верстати. Ми за все те платили готівкою і наймали своїх робітників до помочі. Тепер за свою продукцію значно менше платили і могли нарівно конкурувати з тими, що мали друкарні. У нас навіть виходило таньше. Тьопка виконував у нас також функції охоронця. Він був здоровий і до того був хлопцем з Клепарова./
/Наше підприємство дуже розрослося, ми почали займатися ще й рекламою в кіно. Дрібні кінотеатри рекламувалися в нас. Ми робили купони з печаткою на звороті з емблемою “ФАМИ”, які давали знижку. Я пояснив дирекціям малих кін, що їхні білети є задорогими для українців. Також я їм сказав, що ми зуміємо забезпечити їх відвідувачами, бо тепер у них і так є повно вільних місць. Їм ці ідеї дуже сподобалися. Дійсно, у них через деякий час було повно відвідувачів й почали масово роздавати ті наші білети. Виходило, що білети з польською печаткою коштували 90 грошів, а з українською — 49, відповідно українці почали до них постійно ходити. Побачивши, скільки приходить людей, кінотеатри дали нам можливість показувати відвідувачам наші діапозитиви перед початком фільмів. Це давало змогу нам заробляти гроші на продажу цих білетів, а також зробити через них велику рекламу “ФАМІ” серед української суспільності./
/Часами навіть вигадували різні історії. Наприклад, повідомили в польську й жидівську пресу, що о 10 годині ранку жінка відбере собі життя, скочивши з даху готелю “Жорж”. І скидали таку ляльку велику з якоюсь рекламою, її фотографували. Так що “ФАМА” стала дуже популярна./
/Ми давали навіть еротичні оголошення. Пригадую, на одній рекламі була намальована дівчина, що наставила коліно. Часами дехто мав застереження: “Нащо ви коліна показуєте? То непристойно!” Але то було добре для реклами, як потім переконувалися. Оголошення були дуже цікаві. Тексти розробляли у вигляді порад: наприклад, як вкладати папіроси в папірці “Калина”. Реклама почала дуже розвиватися. /
/Усю ту роботу ми робили задармо, ніхто нам не давав грошей, не дякував. Ніхто навіть не казав, що то робила “ФАМА” чи хтось інший. Але всі наші діячі тодішні – політичні, економічні, господарські – знали, що то все робить “ФАМА” безкоштовно. Коли щось треба було зробити для громади, “ФАМА” була готова./
Цитати із книги: Чайківський Б. «Фама»
Урізано …
Стаття С. Дацюка
І звідки має з«явитися віра в свою обраність за такої пасивності — поки не знаю…