Політтехнологічний аспект інформаційної війни за Чернівці. Або, як усі (крім журналістів) виграли…


Більшість. Заявляє про свою активну позицію, як захисників свободи слова та всіляких іншихінтересів чернівецької громади. При цьому, увага громадськості відводиться від факту та  процесу створення самої цієї більшості. 
Війна з мером, руками журналістів позиціонує позаідеологічну більшість, не як бізнес проект, а як якусь «хорошу» силу, яка протистоїть «поганому» Федоруку. Сама заява переводить чернівецький медійний та навколомедійний дискурс у вигідний для себе тренд – боротьба з «поганим Федоруком». Сама більшість для чернівчан стає основним із противників політики Федорука, тобто «хорошими хлопцями»… 
Чесанов. Роками громадськість чекала особу, яка б змогла стати конкурентом пану Федоруку на мерських перегонах. Схоже, що «більшість» знайшла таку людину. Судячи з активності у регіональних медіа пана Чесанова, саме його руками будуть «валити» нинідіючого бургомістра. На можливих позачергових виборах, він (можливо) буде захисником пригноблених «тиранією Федорука» чернівчан та «комісаром Катані» для керівників комунальних підприємств (від «Калинкі» і до останнього ЖЕКу). 
Федорук. Позиціонуючи себе, як противник нині діючої влади, Федорук максимально грамотно провів свій іміджевий ребрендінг.Посиливши образ господарника (не наголошуючи на ньому публічно) він став, ще й «мучеником» та «останньою надією» на захист інтересів чернівчан. Інформаційна атака дозволяє меру вибирати із широкого спектру можливих рішень, бо в кінцевому результаті всі невдачі можна буде скинути на те, що йому «господарнику», не дає працювати більшість, «прокляті журналісти», всілякі інші вороги (у кожному конкретному випадку, цей Ворог може бути різний…). Загалом варто відзначити, що мер круто пропіарився, пославши черговий позитивний месидж своєму електорату, а тих хто не визначився, заманює новим образом – «мученика, опозиціонера». При самому найгіршому варіанті подій, цілком ймовірно, що Микола Федорук буде кандидувати на виборах до Верховної Ради по міському мажоритарному окрузі… 
Прес-служби. Під час інформаційної війни, найбільшу цінністьпредставляють хороші «інформаційні воїни»…
Опозиція. Для двох опозиційних у міській раді партій, цей конфлікт чергова можливість продемонструвати свою «ідеологічність» та «вірність виборцям». Нещирість їх заяв у «нормальній» ситуації була очевидною. А в умовах «війни» — всьо класно, піпл хаває, рейтинг росте… 
Обл.адміністрація. Конфлікт між мером і міськрадою та журналістські епістолярії відвели увагу громадськості від нагальних проблем «гречки, борошна, бензину», актуалізація яких явно не вигідна пануючій вертикалі влади. Якщо б цих конфліктів не було, то їх варто було б придумати. Поки журналісти кидаються на мера, у обласної влади є час на латання дірок, на «стабілізацію» грошових потоків в області, на хороший звіт перед київським начальством і на інші речі, які потребують тиші при вирішенні. 
Не можна не відзначити професіоналізм владної команди. У всіх процесах простежується «тінь» влади, проте офіційно до них вона жодним чином не причетна. Браво! 
Проте, коли процес почне розкручуватися в зворотньому напрямі, цілком можливо, що всі ниточки конфлікту приведуть саме до декількох кабінетів в ОДА…
Самі журналісти. Розсварились між собою – оце найгірше. Конфлікт, який існував довгий час, став широковідомий, що знижує довіру до самого інституту журналістики в Чернівецькій області. Отримавши номінальні місця в «комісіях», журналісти не мають серйозних механізмів впливу на їх роботу (хотів би дуже помилятися, але скоріше за все, журналісти будуть декорацією та ретранслятором «викриваючих сенсацій» проінформованих представників зацікавлених у продовженні конфлікту сторін…). Боком журналістиці вилазить її пристрасть до штучного створення конфліктів, бажання заробити копійку на джинсі та свята віра у те, що від них щось у цьому місті залежить (прошу за цю тезу на мене не ображатись, а подивитись неупереджено на реальний стан речей).  
 
П.С.
Я написав свою статтю про бачення даної тематики до однієї з чернівецьких газет (її скоріше за все, не надрукують), проте в п’ятницю, я за будь-яких обставин викладу її на деяких інтернет ресурсах (на ВКурсі, безперечно, в першу чергу :) )

9 коментарів

Надія Вірна
Місця в комісіях хоч і номінальні, але вони є. і тому, буде хоч найменша можливість якось на ті всі процеси впливати. але що ця війна повідкривала багато гнійників то правда. А коли журналісти втратять святу віру в те, що вони на щось впливають, тоді… усьо пропало шеф
Захар Подкидишев
Пропало усьо давно… На жаль… Чи може на щастя…
Ігор Гамаль
Дякую, доволі прозоро розклали ситуацію.

Цікавить, яка саме Ваша позиція? На чиїй Ви стороні?
Михайло Шморгун
Я написав до однієї з газет статтю з данної тематики і до виходу її в світ ( а вдруг надрукують? ) не хотів би, з етичних міркувань, оприлюднювати. В пятницю дам свою позицію і Ви взнаєте на чиїй я стороні:))

Проте скажу, що нині унікальна ситуація — є можливість змінити правила гри в журналістиці, «новий формат» про який написав Микола Костинян назрів. Революційна ситуація склалась з деградацією джинсово-описових проектів. Вони, наразі, на піку своєї популярності, але через деякий час їх чекає гаплик. Буде затребувана аналітика, та «планшетна журналістика» з зовсім новими вимогами до професійного рівня журналіста. Нетократія одним словом…
Алька Ситар
«журналісти не мають серйозних механізмів впливу на їх роботу» — ніколи не мали, не мають і не матимуть. І ЦЕ НОРМАЛЬНО, окрім розголосу того чи іншого факту, журналісти більше нічого зробити не можуть — І ЦЕ ПРАВИЛЬНО. В місті не розвинена аналітична журналістика, завдання іншої — новинної — просто повідомляти, з цим успішно справляємось.

Стаття хороша — до честі автора. Єдине, що мене бентежить насправді — це «грамотний» хід провладної сили, але, коли вже таке творять, могли хоча б до ладу текст заяви вичитати і коми розставити, бо соромно читати.
Михайло Шморгун
Заяву писали журналісти, однозначно…

Ніхто їхньою журналістстькою рукою не водив, гроші в тугих конвертах не давав. Це їх власна ініціатива.

Інша справа у тому, що вони дружно «зіграли» проти мера і за ОДА. У кожного з підписантів був власний інтерес. Захар — його може озвучити на пресклубі, дехто, очевидно, ні. Нелюбов до мера і можливість заробити на інформаційній війні зійшлись в одній точці.

Ті ж, хто не підписали звернення, також різні люди. Одні з них орієнтовані на мера і його команду ( «сваіх нє здают»), інші орієнтовані на опозиційні до більшості партії, ще інші — не знають, як правильно використати ситуацію собі на користь і зайняли вичікувальну позицію і нарешті є й такі, що вірять у чесну неупереджену журналістику ( журналістський «молодняк» ).
Алька Ситар
«Заяву писали журналісти, однозначно…» — не можу погодитись. Це той випадок, коли не хочу підставляти людину, тому й не можу назвати факти, на чому базую свою думку, але деякі журналісти свій підпис поставили, тому що «треба було». Журналістам «допомагали» з текстом.
Захар Подкидишев
З приводу грошей у тугих конвертах. Найпопулярніше запитання яке я чую на свою адресу від своїх колег за останні декілька днів — скільки дали? І у мене складається стійке і досить неприємне враження, що хтось думає, що нібито комусь за щось заплатили. І цих хтось банально душить жаба, що бабло (вигадане ними) банально не потрапило до їхньої кишені.
Михайло Шморгун
Моя теза про «можливість заробити на інформаційній війні» стосувалася не одноразової матеріальної допомоги за свій підпис.
Можливість заробити — це замовні статті, джинса, реклама — все це представляється можливим журналісту ( скоріше редактору) отримати, або на виборах, або під час інформаційної війни. Тому зрозуміла зацікавленість певних підписантів у продовженні карнавалу.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте