Чернівці. Між Пепсі та Кока Колою

З певною долею іронії можна стверджувати, що в місто Чернівці, прийшла «велика політика». І не те щоб її раніше не було (безперервні кулуарні домовленості, інтриги та «кидки» – це теж політика), просто тепер, про перебіг епічних подій боротьби за муніципальні ресурси можна спостерігати майже в режимі онлайн, співчуваючи за своїх, не таких вже й далеких, улюблених героїв міських кулуарів. І хто тепер скаже, що Чернівці тиха провінція, а політика відбувається деінде ?
 
Власне, ґенеза політики — це боротьба та утримання влади. Якими саме методами користуватися у боротьбі за владу – це питання скоріше індивідуальної політичної культури, традицій та активності громадян, які або впливають на місцеву владу, або абстрагуються від неї, займаючи позицію стороннього глядача. 


Конфлікт інтересів між мером Чернівців та більшістю депутатів міської ради (на стороні яких видніється силует пропрезидентської виконавчої вертикалі), це протистояння між старою і новою формою доволі знайомої нам радянської системи цінностей. Сторони точно знають, що головним призом є доступ до муніципальних ресурсів, а приємним бонусом – можливість впливати на прийняття рішень з питань, де схеми роботи характеризуються «високою індивідуальною надбавочною цінністю» (що зоветься в цивілізованому світі – корупція). Переможець отримує все.


Ситуацію до краю, загострила фінансова криза, яка довела ключове питання місцевої політики з перерозподілом і так невеликих чернівецьких активів до межі війни між п. Миколою Федоруком з своєю командою з одного боку, та організованою групою більшості депутатів міста з іншого. Криза загострила внутрішньовидову конкуренцію у місцевому політ бомонді. Питання про виключний вплив мера на систему стримувань та противаг в Чернівцях, які склалисьта ретельно охоронялись з часів першої каденції паном бургомістром, стало тепер відкритим.


Бурхливі сутички на сесіях та в кулуарах та неможливість достовірно передбачити переможця у війні за повноваження і ресурси, веде нас до пошукувідповіді на сакральне питання – хто жнасправді виграв місцеві вибори в Чернівцях?


 Чернівецька міська виборча комісія 8 листопада оприлюднила результати виборів Чернівецького  міського голови.Без сенсацій. Переміг, вп’яте,  діючий мер Микола Федорук, якого підтримали 46096 виборців (64,69%). Проте, для нормальної роботи місцевого самоврядування в місті цього виявилось замало. Необхідна, як повітря, лояльна більшість депутатів. А от з цим виникли проблеми. Депутат, нині, не простий пішов, а гоноровий! Абитак в лояльну до мера більшість не піде…


А проти? Запросто! Хоча злі язики говорять, що антифедорукова більшість формувалася не за ідеологічною платформою (який жах!), а за корпоративними та фінансовими інтересами (ну чого тільки не напридумують ці «злі язики»…). Не дивно, що за цих обставин, вперше за п’ять каденцій діючого  мера,інтереси Партії Чернівчан, коаліційної більшості та громади міста  почали розходитися у різних напрямках.


Теперішні та майбутні події в місті  –  це наслідок  стратегічних помилок всіх зацікавлених сторін у сфері публічних відносин. 


 Федорук – під час виборчої кампанії не створив нового стратегічного образу, а використовуючи стару та перевірену роль господарника здобув впевнену перемогу, фактично не  приймаючи участі у виборах. Новий  стратегічний образ міг би сьогодні захистити його від нападок опонентів в очах громадськості. Також мер став заручником своєї власної системи «розкладання яєць у різні політичні кошики». Маючи орієнтованих особисто на себе депутатів майже у кожній з партій, він вважав, що зможе вчергове «розрулити» ситуацію в міській раді на власну користь. Проте, не так сталося…


Помилки більшості. Прецендент з утворенням поза ідеологічної коаліційної більшості орієнтованої на «оптимізацію» ресурсів міста – це негативний сигнал для виборців, які можуть на чергову зраду відреагувати тим, що депутатів перебіжчиків з «опозиційних» партій на наступних чергових (чи позачергових) виборах уже не виберуть. Іншою помилкою є те, що більшість орієнтується на виконавчу гілку владу і по-суті стає її  інструментом, що дає можливість меру активно апелювати до широкої громадськості з  тезами про захист демократії та наступ на права місцевого самоврядування.


Помилкою Чернівецької громади є сліпа  віра у те, що люди, яких вони обирають будуть діяти в їх інтересах. Черговий раз  надія на доброго пана, який «подумає за кріпаків» закінчилась великим пшиком. Депутати та мер, без контролю з боку громади, займаються своїми справами, забуваючи при цьому навіть робити вигляд, що «люблять» громаду, яка їх черговий раз обирає.


 Зважаючи на таку невеселу ситуацію багатьох чернівчан цікавить, що буде далі?
 Можна спрогнозувати наступні сценарії розвитку подій.
 «Задній хід» Федорука. В це майже не віриться, але враховуючи, що за інтересами більшості проглядається бажання  повного контролю (формального і неформального) над містом, то цілком можлива участь правоохоронних органів у «діалозі» з мером. У такому разі, мер може здати найласіші  шматки міського господарства в замін на власне «спокійне життя» та готуватися до виборів до Верховної Ради у ранзі опозиціонера та мученика. Хоча теперішня активність мера промовисто говорить – роль англійської королеви, не підходить для Миколи Трохимовича.


Компроміс. Спокуса розділити місто на сфери впливу, між командою мера та більшістю – більш реальний сценарій, проте жодна з сторін, яка з маніакальною впертістю хоче порулити містом, не схоче мати справи з проблемними об’єктами, передовсім у комунальній сфері, де ситуація хронічного безгрошів’я та необхідність постійної кропіткої роботи буде заважати справедливому розподілу повноважень та обов’язків. Завеликою буде спокуса перекласти відповідальність на іншу сторону.


Вибори. Радикальний крок, після якого більшості та пануючій в області владній команді, прийдеться забути про стабільність. По-перше достойного кандидата на противагу діючому п’яту каденцію меру за багато років так і не знайшлося. По-друге, депутатам прийдеться черговий раз думати про те, як обратися та яку нову казку розповісти своїм виборцям. Можливі дострокові вибори до міської ради, скоріше за все, змінять розклад сил, але навряд чи хтось із нинішніх членів більшості ризикне «гратися з вогнем», бо можливість програти вщент набагато більша за примарні електоральні успіхи.


Найбільш вірогідним сценаріємє «перманентна війна» (яку ми власне й спостерігаємо) де сторони конфлікту будуть всіма можливими способами доводити свою виключну правоту та звинувачуватисвоїх опонентів у всіх тяжких бідах...


Чернівчани ж від конфлікту мера з міською радою(окрім звичного,політичного садомазохістичного задоволення) отримують реальний шанс длястворення незалежних від учасників конфлікту організованих груп, які, дійсно, будуть старатися говорити про нагальні проблеми міста, та лобіювати інтереси своєї громади перед воюючими сторонами. Місту конче необхідна поява нових лідерів, котрі у війні між чернівецькимигілками самоврядуваннябудуть захищатипотреби міста з позиції сили справжнього інтересу чернівецької громади. Тільки активна участь у житті міста, а не споглядання за мильною оперою, допоможуть громадянам, мешканцям прекрасного міста Чернівці захистити свої інтереси. 


Є звичайно і простіший варіант. Усвідомлений вибір між Пепсі та Кока Колою…
 

Михайло Шморгун,  політолог