З чим їдять маніпуляцію?

По життю нас ведуть питання. І пошук відповідей на них не завжди приносить намщастя та радість. Чи могли б ми собі уявити, що нас систематично обдурюють, що ми, завжди знаходячись в курсі останніх подій, достаменно не знаємо, якою насправді є реальність  в якій нам доводиться жити? А якщо навіть  нас і обманюють, чи варто про це знати? А може незнання краще, ніж усвідомлення  важкої правди?
Українська реалія невтішна. Український  громадянин став байдужим та цинічним, про що свідчить хоча б той факт, що тепер всеменше і менше маючих право голосу  українців  користуються нагодою  ходити на вибори та змінювати (чи оновлювати) існуючий в країні  політичний режим.
Розвиток сучасних засобів комунікації, призвів  до залежності людей від інформаційно-розважальної індустрії.  Скажімо, сторожинчани, з якими доводиться спілкуватися, в тій самій місцево-виборчій  пропорції, приблизно 60% до 40 % (60% — «забили» на вибори, а 40% прийшли, відчекали 1-3 години в черзі і таки вибрали кращих із гірших…) або зовсім не  цікавляться політикою (що також є результатом перенасичення  від маніпуляції та пропаганди), або мають про неї мозаїчне  і, доправди,  спотворене уявлення.
Саме це і приводить до висновку  — для того, щоб ефективно керувати та  контролювати дії українців нинішній еліті варто володіти  медіа ресурсами та матизнання і навики з маніпулювання та пропаганди для недопущення до ресурсів інших спритників. Цим, власне, нинішня влада (як і попередня) ефективно і займається.
Саме про явища маніпулювання та пропаганди та деякі засоби боротьби з ними хотілося б детальніше зупинитися в цій статті.
Маніпуляторів та пропагандистів не варто боятися, вони не суперфілософи сьогодення і не володіють супертаємними  знаннями. Це такі самі, як і ми люди. Просто поріг самооцінки у цих людей завищений, а рівень поваги до інших людей суттєво занижений.  Маніпулятори, через ЗМІ не зможуть заставити Вас робити те, що треба їм, але вони люб’язно  підкажуть Вам про Що думати і Як думати. Найважливіша ціль пропаганди  полягає в тому, щоб заставити нас, невігласів, з симпатією ставитися до них і безумовно погоджуватися  з кожним «меседжем» (повідомленням), який маніпулятор посилає.
Використовуючи нашу  пристрасну тягу до розваг та споживання, маніпулятор впевнений, що ми не здатні відділити «котлети від мух». Інформація, яка нам необхідна для активної участі в житті українського суспільства, замінюється тривіальним видовищем, роблячи, таким чином, виконання своїх громадянських обов’язків  все важчим  і важчим  для нас.
Головним інструментом в руках маніпулятора  є «Неіснуючі факти», які ми сприймаємо за істину. У віртуальному світі створеному ЗМІ, сповненого драм та комедій, фарсу та розчарувань, уявних героїв та злодіїв — маніпулятори ведуть свої війни.  «Неіснуючими фактами».
 Наприклад, якщо треба довести, що політик Я. злодій, то до існуючих в біографії фактів, додаються неіснуючі – як то щира розповідь  опозиційному каналу алкаша-сокамерника, який божиться, що збивав шапки з людей з самим Я., викриваючасуперсенсаційна стаття про те, наскільки погано жилося людям в Д. області поки збагачувалися  бандити, а нині близькі соратники та опора Я., тонкий натяк на неоднозначне минуле  Я.  експерта у своєму «незалежному» коментарі, славнозвісна  бабця у чернівецькому тролейбусі №1, котра  серед головних негідників, які «странуразвалілі» називає і нашого Я. Всього цього достатньо, щоб  громадська думка про   «дорогого і шанованого» Я. у  пересічних громадян поступово  змінювалась у гіршу сторону. Хоча, можливо, він на це й сповна заслуговує…
Кроком вперед в поширенні  «Неіснуючих фактів» та чуток являється «флеймінг» (flaming) в Інтернеті.  Це явище у широкому розумінні – можливість створити та розповсюдити інтернетмережою будь-який «Неіснуючий факт».
Візьмемо, для прикладу політичну лідерку Ю.  У статті про якийсь адронний колайдер на популярному інтернет ресурсі у розділі Коментарі (створеного для комунікації між відвідувачами сайту ) один з відвідувачів, що ховається за вигаданим ім’ям (якийсь «Василь Пупенко») дає жахливий коментар: «От якби наша Ю. не вкрала 100 млрд. доларів, то ми б таких колайдерів 50 штук побудували…», на що йому інший користувач відповідає «це злісна брехня. Ю. ніколи в житті не крала 100 млрд. доларів, бо гроші Ю. не потрібні так, як вона прилетіла з Марса…» при цьому третій  користувач  дає посилання на інший інтернет ресурс з сенсаційними кадрами, як Ю. передає марсіанам 100 млрд. доларів…Коротше, інтернет — поле для польоту фантазії маніпуляторів!
Нажаль, навіть самі безглузді та  маразматичні вигадки та «Неіснуючі факти» сприймаються на віру коли чуємо  їх   від заслуговуючих на нашу довіру друзів та колег по роботі, батьків та родичів в правоті думки котрих ми звикли не сумніватися. Навіть тоді, коли хтось старається перевіритиправдивість  «Неіснуючого факту» — це зробити не так просто, оскільки багато подібних «качок»прикриваються, нібито, секретною інформацією, розкриттям  таємних змов, езотеричним  знанням, яке Ваші друзі та близькі знайомі здобули неофіційним шляхом. Саме  таку «інформаційну бомбу» дуже важко критично оцінювати і  уважно розглядати, її просто треба сприймати на віру. Або не сприймати…
Розповсюджуючись  «Неіснуючий факт»  нерідко змінюється і доповнюється, для того, щоб краще служити нашим психологічним потребам. Іноді дуже хочеться вірити в дурниці і про себе казати – «А я так і знав!». Саме через усні комунікаціїдо кожного, навіть найрозумнішого і найосвіченішого буковинця «Неіснуючий факт» знаходить свою дорогу.
Як виявити маніпуляцію? По-перше, завжди варто зазначати для себе — чи стимулює надана Вам інформація,  якусь розумову роботу з Вашої сторони  стосовно тієї проблеми або фактупро яку йдеться в повідомленні,   чи навпаки — це повідомлення відсікає  мислення  і грає на Ваших емоціях, страхах, стереотипах …
Методи  боротьби з маніпуляцією (їх є багато, проте на мою суб’єктивну  думку ці найбільш ефективні). 1) Двох-трьох колова перевірка інформації, бажано з різних джерел та з думкою експерта, якому Ви довіряєте.2) Критичне мислення в побуті –  не варто «вірити на слово» людям котрі не є експертами чи професіоналами у галузі про яку говорять. 3) Судова відповідальність за відверту та нахабну брехню. 4)Ігнорування, як джерела інформації особу, інститут або комунікаційний канал, який веде постійну прямолінійну пропаганду. Не варто забувати, що телевізор та комп’ютер можна вимкнути, а деяких політиків можна і не слухати і т ін. 5) Найефективнішим (як на мене) методом боротьби з маніпуляцією і пропагандою є здорове почуття гумору. Сміючись над «Неіснуючим фактом» ми робимо його нешкідливим для себе та громадськості. І не варто забувати, що сміх продовжує життя!
Ми пізнаємо себе в боротьбі за чесну і правдиву інформацію. ДревньогрецькийбайкарЕзоп одного разу висловив думку, що близьке знайомство породжує неповагу  (чим ближче знаєш, тим менше поважаєш ). Проте, цинізм повинен доповнюватися розважливістю і пам’яттю про більш важливі за політично-розважальний галас речі – любов, родину, дружбу, мрії про краще.
Зрозуміло, що дуже важко мислити критично нинішньому, як молодому, так і середньому, і старшому поколінню. Старші вірять у міфи, які вже ніколи не повернуться, 30-50 річні живуть між епохами і свої цінності ще не здобули, а молоді живуть у полоні власного цинічного розуму. Хоча не все так безнадійно, варто завжди пам’ятати, що навіть рабам, військовополоненим та  в’язням  концентраційних таборів іноді вдавалось зберегти свій розум вільним. Ми ж за це лише починаємо боротися...