Oh my God! They killed Kenny! — You bastards...
Чомусь тільки американці «возрадувалися» при звістці про знищення бородатого дядька, що його вважали терористом №1 в світі… Не те щоб Усама був святим і хорошим чоловіком, просто проблем та гострих кутів в світовій геополітиці після його ліквідації тільки побільшає...
В знаменитій антиутопії Оруела «1984» був такий герой (по тексту, дуже схожий на Троцького (і навіть трохи на Усаму)… ), що в собі абсорбував образ найбільшого ворога режиму. Саме існування цієї людини — велика таємниця, але всі жителі тоталітарного режиму свято вірили, що цей бородатий дядько є головною причиною їх особистих негараздів і " тимчасових труднощів" в державній політиці. Додавало впевноності в цьому — «пятихвилинка гніву», вихід в ефір цього самого бородатого мусульманина, що грозився знищити всіх глядачів телевізії найжахливішими методами, на які лише здатні звірі-терористи...
Проте пройшов час, змінилась влада і в боротьбі з уявним ворогом — тероризмом «американська стратегічна думка» прогавила появу групи інших держав, які по рівню зростання економічних потужностей нагнали США. Ведучи боротьбу з паперовим драконом, не звернули увагу на появу справжнього...
Насправді — вбивство Усами, це кінець ери однополярності де один гравець вирішував, що є демократією і хто є ворог… Тепер для США треба шукати нового ворога, точніше, новий образ ворога. Яким він буде?
Після символічної перемоги над світовим тероризмом, США самоусуваються з посади світового гегемона, бо ця посада в умовах світової кризи, занадто затратна для економіки цієї держави...
Проте для споживажів ситуація незмінна. В самій культурі закладена наявність людини-ворога, з якою живеш поряд, звинувачуєш її у тому, що ця людина не така і прекрасно розумієш, що доля її однозначна — померти… Бо так вирішив Бог… Це нагадує мультик «Південний Парк» де герої живуть простим американським життям, а смерть їх друга Кені не викликає емоцій… Є лише беземоційна фраза Oh my God! They killed Kenny! — You bastards...
В знаменитій антиутопії Оруела «1984» був такий герой (по тексту, дуже схожий на Троцького (і навіть трохи на Усаму)… ), що в собі абсорбував образ найбільшого ворога режиму. Саме існування цієї людини — велика таємниця, але всі жителі тоталітарного режиму свято вірили, що цей бородатий дядько є головною причиною їх особистих негараздів і " тимчасових труднощів" в державній політиці. Додавало впевноності в цьому — «пятихвилинка гніву», вихід в ефір цього самого бородатого мусульманина, що грозився знищити всіх глядачів телевізії найжахливішими методами, на які лише здатні звірі-терористи...
Проте пройшов час, змінилась влада і в боротьбі з уявним ворогом — тероризмом «американська стратегічна думка» прогавила появу групи інших держав, які по рівню зростання економічних потужностей нагнали США. Ведучи боротьбу з паперовим драконом, не звернули увагу на появу справжнього...
Насправді — вбивство Усами, це кінець ери однополярності де один гравець вирішував, що є демократією і хто є ворог… Тепер для США треба шукати нового ворога, точніше, новий образ ворога. Яким він буде?
Після символічної перемоги над світовим тероризмом, США самоусуваються з посади світового гегемона, бо ця посада в умовах світової кризи, занадто затратна для економіки цієї держави...
Проте для споживажів ситуація незмінна. В самій культурі закладена наявність людини-ворога, з якою живеш поряд, звинувачуєш її у тому, що ця людина не така і прекрасно розумієш, що доля її однозначна — померти… Бо так вирішив Бог… Це нагадує мультик «Південний Парк» де герої живуть простим американським життям, а смерть їх друга Кені не викликає емоцій… Є лише беземоційна фраза Oh my God! They killed Kenny! — You bastards...
0 коментарів