…Чернауц - провінція маре

Не люблю нинішні Чернівці… Матеріалізовані-змаргіналізовані – місто слави посткомуністичної еліти та рагульської маси. Неможливо любити не лише бюрократо-бандитів, банбито-бізнесменів, а й непідкупних патріотів, які готові продати свою ідею за карточку поповнення на 30 гр… Винятки з правила тільки це правило підтверджують.
 
Годі любити Чернівці міфічні — компіляцію поганських вірувань, героїчних традицій та сентиментальних марень остатної купки Буковинських інтелектуалів (п. Масана, Буркута, Круглашова, деяких журналістів, науковців та небагатьох інших нині живих, які застали Чернівці «несовєтські» і жиют назло часу). Вони прекрасно розуміють— Ті Чернівці уже ніколи не повернуться…


Я не можу любити Чернівці за їх девіз —  «Спільними зусиллями». Він нагадує слоган якоїсь транснаціональної компанії (чи масонської ложі) і співвідноситься з нинішньою опорною реальністю так само, як ціна і якість турецького спортивного костюму на Калинівському ринку…
 
Врешті, про які Чернівці можна говорити на початку 21 століття? Місто після всіх совєтських експериментів змінилося настільки, що порівнювати їх навіть з недалеким довоєнним минулим ризиковано. Матеріальне виробництво, етика відносин, система вірувань зазнали кардинальних змін. Чернівчанин, змінився, мабуть, і на молекулярному рівні. На зміну панському Європейському місту прийшла модерна урбаністична сірість з стандартним набором бід, характерних для десятків подібних міст України.
 
Любити міфічні Чернівці легко в стані юнацького максималізму. Варто ж статус одержимого героя мимохідь змінити на статус «пересічного жителя», як зміниться шкала цінностей. Любов до абстрактних цінностей поступається місцем прив’язаності (може, і любові) до конкретного ландшафту, міста, квартири, дітей, цигарок, ФК Буковини, сусідів, приятелів, автомобіля тощо. Не випадково саме гречкосії завжди будували державу, залишаючи героям гинути за її побудову [О.Кривенко].
 
… Якщо ж раптом хтось із похмілля  сьогодні заголосить «Чернівці для Чернівчан», то йому слід би уточнити — для яких Чернівчан. Бо справжніх «етнічних» залишилось, мабуть, чоловік сорок, а враховуючи усі кровозмішання з часів молдавських господ (а це, вийльо, 15 ст.) то їх взагалі не лишилось….
 
Маю вже досить маргінальних, забичених, вузьколобих Чернівців. А інших не хочу …і не визнаю.?

9 коментарів

Святослав Вишинський
Жителі міст практично ніколи не бувають «етнічними», так як від Середньовіччя (зрештою, і від Античності) міста-бурги та міста-поліси завжди становили собою антитезу до «етнічного моря» навколо як точки перехрещення культур, етносів, сфер діяльності. Населення міста завжди плинне і позбавлене строгої прив'язки до землі, котру заміняє більш тонка прив'язка до штучно створеного урбанізованого середовища, тобто головно до способу життя. Рядовий міщанин — це завжди особа з ефемерною етнічністю, яка розчиняється від покоління до покоління, час від часу змінюючись іншими — такими ж нетривкими — етнічними ідентичностями.
Андрій Волошин
хтось із похмілля сьогодні заголосить «Чернівці для Чернівчан» \\\\
а що є такі настрої?
пам«ятаю на місцевих виборах в Києві партія „Могутня Україна“ з гаслом: „Некияни — геть“
звісно нічого вони не набрали але не через гасло а через відсутність могутності, бо спромоглись лише на роздачу листівок
Олександр Маслак
Серед інших українських міст, які я відвідував, чомусь саме у Чернівцях найбільшою мірою відчувається естетичний (етичний, стилістичний і т.п.) контраст між міською архітектурою і міськими жителями…
Ростислав Канюченко
Мудрець і учень сидять біля воріт свого міста. Підходить подорожній і питає: «Що за люди живуть у цьому місті?» «А хто живе там, звідки ти прийшов?» — Запитує мудрець. «Ох, мерзотники і злодії, злісні і нікчемні» «Тут те ж саме», — відповів мудрець.
Через деякий час підійшов інший подорожній і теж запитав, що за народ в цьому місті. «А хто живе там, звідки ти прийшов?» — Запитав мудрець. «Чудові люди, добрі й чуйні», — відповів подорожній. «Тут ти знайдеш таких же», — сказав мудрець.
«Чому ти одному сказав, що тут живуть негідники, а іншому — що тут живуть хороші люди?» — Запитав мудреця учень. «Скрізь є і хороші люди, і погані», — відповів йому мудрець. — «Просто кожен знаходить тільки те, що вміє шукати»
Михайло Шморгун
Чернівці — красива форма без контенту. Людський ресурс міста увєв…
«Просто кожен знаходить тільки те, що вміє шукати» — погоджуюсь, але ( як зазначалось у Вас) Мудрець і учень сидять біля воріт свого міста(наголошую, Свого)… А Чернівці НЕ МОЄ місто (точніше не стало моїм) в силу різних причин, одна з яких моя любов до Відповідності, себто гармонії.

Ростислав Канюченко
Взагалі-то я проводив аналогію з подорожнім…
Михайло Шморгун
Менше з тим, по суті Ви праві, я перегнув планку у нелюбові до Чернауц. Просто вийдіть на вулицю і переконайте себе у протилежному (Може у Вас вийде… )
Ростислав Канюченко
Місто поступово змінюється на краще, хоча й багато чого попереду. Все в наших з вами руках :)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте