Керований хаос, як метафора та образ дестабілізації в місті К. 1
Кожне об’єднання людей приречене бути хаотичним по своїй природі, томурізноманітність акторів в системі міжлюдських відносин не піддається точному прогнозуванню. В цій динамічній системі, різні актори (правляча еліта, партії, організації, приватні особи) мають різні цілі, ідеї та цінності.
Виходячи з цього, найбільш ефективний і трендовий на сьогоднішній день підхід до практичного застосуваннядестабілізації є теорія «керованого хаоса», авторство та практичне застосування якого в міжнародних відносинах пов’язують з ім’ям американця Стівена Манна.
Для вирішення нашого конкретного завдання, цю теорію варто використовувати, як найбільш підходящу метафору та образ, що описує сам процес дестабілізації.
Отже, на думку «філософа нестабільності» Манна, світ виглядає, як неврівноважена система, що безперервно перетікає «від порядку до хаоса» з частими роздоріжжями — «точками біфуркації», в яких змінити хід подій можна за допомогою невеликих направлених впливів.
Нестійкість траєкторій хаотичних систем ( таких, як наприклад держава чи велике місто під час економічної та політичної кризи ) робить їх дуже чутливими до зовнішнього втручання.
Необхідний результат може бутиотриманийза рахунокодного абосеріїмалопомітних, коливаньтраєкторії(активних дій з боку організаторів дестабілізації). Кожнез цих коливаньлишетрохизмінюєтраекторіюруху,алечерез деякий час,посилення малих коливаньпризводитьдозначної корекціїтраекторіїта системних змін.
Хаотичні системи демонструють одночасно і хорошу керованість і дивовижну пластичність: система чітко реагує на зовнішні впливи, при цьому зберігаючи тип руху. Комбінація керованості і пластичності, є причиною того, що хаотична динаміка являється характерним типом поведінки для багатьох життєво важливих підсистем живих організмів та великих суспільних систем.
Якщо система втрачає ці здібності, то навіть значний запас «механістичної міцності» ( сильна вертикаль влади, як в нашому випадку ) може бути недостатнім по відношенню до впливу специфічних малих динамічних коливань, і як наслідок – цілком благополучна система може втратити стабільність і розвалитися ( Єгипет, Туніс, Лівія ).
Для нашого завдання, на особливу увагу заслуговує таке «інтригуючи» місце теорії хаоса, як «самоорганізована критичність» системи . "… Великі інтерактивнісистеми,постійно,шляхоморганізації,доводятьсебедо критичногостану, в якому невелика подія може запуститиланцюговуреакцію, якаможе привести докатастрофи… Недивлячись на це, системивиробляютьбільше невеликихподій, ніжкатастроф, а ланцюговіреакції являються інтегральноючастиноюдинамікисистеми...».
Це твердження говорить нам, що для практичного застосування теорії «керованого хаосу» на території міста К. не варто сподіватися на те, що непрогнозовані події, які відбуваються в контексті вигідного нам сценарію, ініційовані іншими учасниками (зовнішніми чи внутрішніми) цього процесу, принесуть прогнозований нами результат, бо цілком можливо, що це є лише «частина динаміки системи».
Згідно парадигми «теорії хаоса» системитяжіютьдо стабільногостану(точокпритягненняабо аттракторів). Для успішної реалізації сценарію дестабілізації необхідно, разом з негативними месиджами направленими на розхитування існуючої в місті К. системи, в той же час, створювати нові аттрактори ( прийнятні для більшості нові образи ), котрі б стали об’єднуючими , простими і зрозумілими для кожного потенційного учасника ідеями, що дозволить дестабілізації перерости у щось більше, ніж просто зміна пануючого класу.
Супермета дестабілізації – перевести існуючу систему в якісно новий стабільний стан (нові структури, нова економічна динаміка, нове бачення та цінності громадян та пануючого класу міста К. та країни).
В основу організації «керованого хаоса» покладена перебудова масової свідомості і світогляду жителів міста К. шляхом впливу сучасних засобів комунікації з застосуванням інформаційних, рекламних технологій, соціальних медіа та традиційних методів агітації.
Саме ці технології, на даному етапі, дають можливість залучитивеликімасинаселення до активного спротиву, самоорганізаціїта подальшого еволюційногорозвитку дестабілізаційного сценарію.Наша задача – отримати зворотній зв'язок від громадян і «енергитичний імпульс», що дозволить новим суспільним утворенням діяти ефективніше ніж правлячий клас.
Виходячи з цього, найбільш ефективний і трендовий на сьогоднішній день підхід до практичного застосуваннядестабілізації є теорія «керованого хаоса», авторство та практичне застосування якого в міжнародних відносинах пов’язують з ім’ям американця Стівена Манна.
Для вирішення нашого конкретного завдання, цю теорію варто використовувати, як найбільш підходящу метафору та образ, що описує сам процес дестабілізації.
Отже, на думку «філософа нестабільності» Манна, світ виглядає, як неврівноважена система, що безперервно перетікає «від порядку до хаоса» з частими роздоріжжями — «точками біфуркації», в яких змінити хід подій можна за допомогою невеликих направлених впливів.
Нестійкість траєкторій хаотичних систем ( таких, як наприклад держава чи велике місто під час економічної та політичної кризи ) робить їх дуже чутливими до зовнішнього втручання.
Необхідний результат може бутиотриманийза рахунокодного абосеріїмалопомітних, коливаньтраєкторії(активних дій з боку організаторів дестабілізації). Кожнез цих коливаньлишетрохизмінюєтраекторіюруху,алечерез деякий час,посилення малих коливаньпризводитьдозначної корекціїтраекторіїта системних змін.
Хаотичні системи демонструють одночасно і хорошу керованість і дивовижну пластичність: система чітко реагує на зовнішні впливи, при цьому зберігаючи тип руху. Комбінація керованості і пластичності, є причиною того, що хаотична динаміка являється характерним типом поведінки для багатьох життєво важливих підсистем живих організмів та великих суспільних систем.
Якщо система втрачає ці здібності, то навіть значний запас «механістичної міцності» ( сильна вертикаль влади, як в нашому випадку ) може бути недостатнім по відношенню до впливу специфічних малих динамічних коливань, і як наслідок – цілком благополучна система може втратити стабільність і розвалитися ( Єгипет, Туніс, Лівія ).
Для нашого завдання, на особливу увагу заслуговує таке «інтригуючи» місце теорії хаоса, як «самоорганізована критичність» системи . "… Великі інтерактивнісистеми,постійно,шляхоморганізації,доводятьсебедо критичногостану, в якому невелика подія може запуститиланцюговуреакцію, якаможе привести докатастрофи… Недивлячись на це, системивиробляютьбільше невеликихподій, ніжкатастроф, а ланцюговіреакції являються інтегральноючастиноюдинамікисистеми...».
Це твердження говорить нам, що для практичного застосування теорії «керованого хаосу» на території міста К. не варто сподіватися на те, що непрогнозовані події, які відбуваються в контексті вигідного нам сценарію, ініційовані іншими учасниками (зовнішніми чи внутрішніми) цього процесу, принесуть прогнозований нами результат, бо цілком можливо, що це є лише «частина динаміки системи».
Згідно парадигми «теорії хаоса» системитяжіютьдо стабільногостану(точокпритягненняабо аттракторів). Для успішної реалізації сценарію дестабілізації необхідно, разом з негативними месиджами направленими на розхитування існуючої в місті К. системи, в той же час, створювати нові аттрактори ( прийнятні для більшості нові образи ), котрі б стали об’єднуючими , простими і зрозумілими для кожного потенційного учасника ідеями, що дозволить дестабілізації перерости у щось більше, ніж просто зміна пануючого класу.
Супермета дестабілізації – перевести існуючу систему в якісно новий стабільний стан (нові структури, нова економічна динаміка, нове бачення та цінності громадян та пануючого класу міста К. та країни).
В основу організації «керованого хаоса» покладена перебудова масової свідомості і світогляду жителів міста К. шляхом впливу сучасних засобів комунікації з застосуванням інформаційних, рекламних технологій, соціальних медіа та традиційних методів агітації.
Саме ці технології, на даному етапі, дають можливість залучитивеликімасинаселення до активного спротиву, самоорганізаціїта подальшого еволюційногорозвитку дестабілізаційного сценарію.Наша задача – отримати зворотній зв'язок від громадян і «енергитичний імпульс», що дозволить новим суспільним утворенням діяти ефективніше ніж правлячий клас.
0 коментарів