...Сталося. Юлі присвячується...

Блоґ: Михайло Шморгун

… Сталося. Юлі присвячується...

— Отже, нашого Фердінанда й убили,— сказала служниця пану Швейкові, якого в свій час військова лікарська комісія безапеляційно визнала ідіотом, завдяки чому він покинув армію і живився тепер продажем псів, паскудних, нечистокровних потвор із родоводами, сфабрикованими його власною рукою. Крім цього фаху, Швейк мав ще й ревматизм і саме тепер натирав собі коліна оподельдоком.

— А якого ж це Фердінанда, пані Мюллерова? — спитав Швейк, не перестаючи натирати собі коліна.— Я знаю двох Фердінандів. Один служить у магазині аптекаря Пруші і одного разу випив там помилково пляшку якоїсь гидоти проти випадання волосся, а потім знаю ще Фердінанда Кокошку. Той збирає по вулицях собачі гівенця. Обох анітрохи не шкода.

5 коментарів

Коротко і доступно: «Выдернуть шнур, выдавить стекло».

Найцікавіше те, що убили Фердінанда чи ні, а собачі гівенця по вулицях — вічні.

неправда. Оце якось довелося бути в Німеччині — жодного собачого гівенця на вулицях не побачила. Може, тому що вони саме тих своїх «Фердинандів», яких треба було, поліквідовували?

Та я якось не про Німеччину)))

Так случилось, что мои ближайшие друзья — русские люди. Когда мы собираемся, то выпьем, разумеется. И вот тут друзья начинают спорить, кто из них лучше знает украинскую мову. При этом они по памяти цитируют куски «Швейка» и байки Павла глазового. Меня выбирают судьёй. И тяжко мне приходится и стыдно, что я меньше их знаю.