Історія одного мема... Або чому журналісти - не спільнота
Як і годиться веселій казочці, ця історія трапилася не в реальному світі… Вона почалася на передовій російської демократії — в «лайвджорналі».
Один російський журналіст (тоді ще не битий залізними прутами та невідомий обивателю) Олег Кашин у характерній для вільнодумного російського інтернету манері, вів толерантну і високоінтелектуальну дискусію про повноваження губернатора своєї малої батьківщини Г.В. Бооса («А те, в ком сегодня проснулся оппонент губернатора Бооса — они х.., конечно, сосут», ) де в одному з коментарів прозвучало «Слушай, ну ты же его демонизируешь совсем, сравни с любым губернатором, даже не с Рамзаном и не с Тулеевым, с любым сраным Турчаком — это Боос-то бескомпромиссный?»… Тут би і казочці кінець, аж тут… Зявився пост від губернатора Псковської області, вельмишановного (у себе в області, а не в інтернет мережі) пана Андрія Анатолійовича Турчака...
Ось так, безкомпромісний губернатор, захищає свою честь та гідність від «всяких там кашиних».
Але сталося не так, як гадалося… Кашин не вибачився, а Турчак натомість отримав понад 900 «чуйних і співчутливих коментів». Головним результатом цього пафосного інтернет побоїща представника вертикалі влади стали: 1 — Закінчення синонімічного ряду (Після слова Турчак завжди стало стояти інтернет доповнення Сраний, навіть гугл, який, як відомо, не помиляється, у перший місяць при згадуванні слова Турчак видавав контент, неприємний всім захисникам моралі і прямим опонентам слова «Сраний»), 2 — Посилив творчі потуги володаря інтернету анонімуса (приклади нижче), 3 — Через декілька місяців невідомі проламали череп журналісту Кашину (хто проламав невідомо, друзів у справжніх журналістів набагато менше ніж ворогів...). Кожному, як то кажуть своє...
Губернаторский блог зачах —
Избиратель попался рьяный.
Если скажет один — «Турчак»,
Миллионы подхватят: «Сраный»!
Власне, написав цей пост для наших мєстних журналістів. Набридло ваше скиглення. Уже зараз настав той час коли Ви, навіть тихенько, не здатні протистояти клеркам нинішньої влади. Любе чиновне чмо, вкаже вам на ваше місце — місце прислужника. Єдиний вихід для вас, хоча б на невеликий проміжок часу уявити себе частиною єдиної журналістської спільноти… І мені ще хтось буде казати, що в Україні більше демократичних свобод ніж в Росії? Як кажуть — врємя пошло...
Один російський журналіст (тоді ще не битий залізними прутами та невідомий обивателю) Олег Кашин у характерній для вільнодумного російського інтернету манері, вів толерантну і високоінтелектуальну дискусію про повноваження губернатора своєї малої батьківщини Г.В. Бооса («А те, в ком сегодня проснулся оппонент губернатора Бооса — они х.., конечно, сосут», ) де в одному з коментарів прозвучало «Слушай, ну ты же его демонизируешь совсем, сравни с любым губернатором, даже не с Рамзаном и не с Тулеевым, с любым сраным Турчаком — это Боос-то бескомпромиссный?»… Тут би і казочці кінець, аж тут… Зявився пост від губернатора Псковської області, вельмишановного (у себе в області, а не в інтернет мережі) пана Андрія Анатолійовича Турчака...
Ось так, безкомпромісний губернатор, захищає свою честь та гідність від «всяких там кашиних».
Але сталося не так, як гадалося… Кашин не вибачився, а Турчак натомість отримав понад 900 «чуйних і співчутливих коментів». Головним результатом цього пафосного інтернет побоїща представника вертикалі влади стали: 1 — Закінчення синонімічного ряду (Після слова Турчак завжди стало стояти інтернет доповнення Сраний, навіть гугл, який, як відомо, не помиляється, у перший місяць при згадуванні слова Турчак видавав контент, неприємний всім захисникам моралі і прямим опонентам слова «Сраний»), 2 — Посилив творчі потуги володаря інтернету анонімуса (приклади нижче), 3 — Через декілька місяців невідомі проламали череп журналісту Кашину (хто проламав невідомо, друзів у справжніх журналістів набагато менше ніж ворогів...). Кожному, як то кажуть своє...
Губернаторский блог зачах —
Избиратель попался рьяный.
Если скажет один — «Турчак»,
Миллионы подхватят: «Сраный»!
Власне, написав цей пост для наших мєстних журналістів. Набридло ваше скиглення. Уже зараз настав той час коли Ви, навіть тихенько, не здатні протистояти клеркам нинішньої влади. Любе чиновне чмо, вкаже вам на ваше місце — місце прислужника. Єдиний вихід для вас, хоча б на невеликий проміжок часу уявити себе частиною єдиної журналістської спільноти… І мені ще хтось буде казати, що в Україні більше демократичних свобод ніж в Росії? Як кажуть — врємя пошло...
2 коментарі
Покищо більше.
З.І. Чудова публікація!