Подивитися в дзеркало...

Дев'яності нікуди й не уходили… За деякими «толерастними» косметичними змінами, все те саме обличчя злого, вічно незадоволеного українця, який запрограмований лише на одну річ — виживання! Криза в суспільстві, яке живе законами 18го століття, може вирішуватися тільки аналогічними формами лікування. Як пам'ятаємо, тоді трендовими методами лікування були клізма і кровопускання.

Нове покоління, яке сформувалося поза межами законів вулиць, не пристосоване до виживання в таких умовах і постає перед викликом, або об'єднуватися і спільно боротися за зміну правил гри, або «грати вар'ята» і надіятися на милість «правлячому класу»… Проте, навіть для такого вибору необхідно, наче Гоголівському Вію «підняти віки» і подивитися на себе в дзеркало. Це не є так просто, нав'язані ззовні ідеї типу «толерантності» є вторинними, але тяжіють над більшістю «розумних і перспективних». Яскравим прикладом «подоланням толерастії в собі» є поведінка журналіста Костянтина Усова.



У своєму (уже «культовому») репортажі про Лук'янівку, виявилась прикметна і показова жорстокість Усова по відношенню до продажного «працівника СІЗО»… Він його використовує, шантажує і маніпулює ним, заставляючи іти на державну зраду. Але враження того, що Усов щось робить «не так» — немає. Це предтеча тієї можливої «обратки», на яку здатне доведене до відчаю «реальне» суспільство… Неоднозначний момент, проте дуже і дуже показовий...

До конфлікту «бідні-багаті» додався новий потенційно небезпечний конфлікт по лінії: українці, що виживають проти тих, що хочуть жити по-іншому...