"Технічна опозиція"
Чи можна простити людину? Думаю так. Чи можна простити владу, яка постійно дурить людей? Думаю ні (...). Але от що робити з об'єднаною опозицією, не знаю… Наші люди завжди любили убогих і юродивих політиків, яким весь час хтось заважає...
Дуже був втішений, прочитавши коментар шановного пана Максима Бурбака , який визначив Манчуленка, Довганича, Плаксія, Бурдейного, як технічних кандидатів. Жодного іншого навантаження, на його думку, їхня передвиборна кампанія немає...
Призначення вчорашніх соратників «технічними кандидатами» виглядає політично доцільним, але нещирим. Це приклад справжньої української політики. Прогнозуючи і реально дивлячись на свої сили, Об'єднана Опозиція готується до поразки та планує знайти винних у своїх майбутніх негараздах. Ці «винні» уже знайдені. Це – «технічні кандидати».
Об'єднані опозиціонери не хочуть визнавати своїх помилок, а створюють образ ворога, який постійно (чомусь тільки їм) робить всіляку біду. Спочатку головними поганцями були «противсіхи», тепер от — технічні кандидати. Цю систему, де є два ворога (зовнішній і внутрішній) ми могли побачити в старій радянській політичній традиції. Зовнішній ворог – капіталістичний світ, внутрішній – куркулі, інтелігенти, інші «шпійони». З одними ішла холодна війна, а внутрішнього ворога просто фізично знищували...
Тепер об’єднана опозиція своїми руками зачищую будь-яку альтернативу. Мені, як виборцю, прикро дивитися на безпорадність мітингів, гучність заяв, які ні до чого не приводять. У цьому вся наша опозиція — покричати, помахати стягами, а далі — робота прес-служби… Однак, коли виборець отримав змогу подивитися в очі всім кандидатам, які мають замінити «покращувачів», ОО починає відверто маніпулювати. Щоб не бути голослівним – поясню суть цієї маніпуляції. Опозиції вигідно убити у зародку будь-яку альтернативу, для того щоб вибори пройшли по «чорно-білому» сценарію, де є протистояння тільки двох великих сил — «покращувачів» і «об’єднаної опозиції». Всі інші – вороги! Але ось дивина, у такому випадку — Сама опозиція стає «технічною»!!! Її руками правлячий клас зачищує будь-яку альтернативу, навішуючи на них ярлики, «типу технічних кандидатів».
Давайте подивимось на конкретних людей, яких шановний Максим Юрійович (який, зважаючи на високе місце в партійному списку, уже може шукати новий піджак, для нового депутатського значка...) назвав технічними. 1 – Віктор Довганич (пан Віктор за себе сам скаже… він уміє...), 2 – Іван Паламар – думаю йому, старшому чоловіку, який все життя проробив лікарем, дуже дивно знаходити себе «технічним». От він зрадіє коли взнає… 3 – пани Плаксій та Бурдейний. Тут ситуація взагалі трагікомічна. Депутати обл.ради від Фронту Змін пішли самовисуванцями на вибори. Слова пана Бурбака про те, що (цитата) «Плаксій та Бурдейний не говорили про своє бажання йти на вибори півроку тому? Ми б їхні кандидатури обговорили, можливо, і підтримали» є, м'яко кажучи, трохи нещирим. Вибори – це не тільки період виборчої кампанії. Для тих, хто має бажання балотуватися, вони розпочинаються задовго до початку дня початку реєстрації. Потенційні кандидати починають шукати кошти, шукають команду. На Буковині такі дії помітити неважко. Наприклад, той же пан Плаксій почав свою виборчу розкрутку — за декілька місяців до початку кампанії і це бачили всі, хто мав очі… Але добило – «похрещення технічним кандидатом» пана Манчуленка. Хоч я особисто і не вважаю його особливим достойником, але називати людину «технічним» місяць назад, стоячи з ним на одних мітингах – це вже трохи занадто. Перебір. Тут грає політична доцільність – логіка кидка лоха і власні інтереси. Це не геройство… Це спланована інформаційна кампанія по дискредитації всіх тих, хто міг би стати альтернативою і «покращувачам» і «юродивій опозиції»...
Я згодний з паном Бурбаком – у нас є технічні кандидати, ба навіть більше – у нас ціла опозиція – технічна...
П.С.
Навіть при цьому всьому – на вибори треба іти, голоси свої захищати і жодного голосу «покращувачам» не давати. Проте варто завершити вибирати із двох купок лайна. У 2012 році вибір є ширшим...
Дуже був втішений, прочитавши коментар шановного пана Максима Бурбака , який визначив Манчуленка, Довганича, Плаксія, Бурдейного, як технічних кандидатів. Жодного іншого навантаження, на його думку, їхня передвиборна кампанія немає...
Призначення вчорашніх соратників «технічними кандидатами» виглядає політично доцільним, але нещирим. Це приклад справжньої української політики. Прогнозуючи і реально дивлячись на свої сили, Об'єднана Опозиція готується до поразки та планує знайти винних у своїх майбутніх негараздах. Ці «винні» уже знайдені. Це – «технічні кандидати».
Об'єднані опозиціонери не хочуть визнавати своїх помилок, а створюють образ ворога, який постійно (чомусь тільки їм) робить всіляку біду. Спочатку головними поганцями були «противсіхи», тепер от — технічні кандидати. Цю систему, де є два ворога (зовнішній і внутрішній) ми могли побачити в старій радянській політичній традиції. Зовнішній ворог – капіталістичний світ, внутрішній – куркулі, інтелігенти, інші «шпійони». З одними ішла холодна війна, а внутрішнього ворога просто фізично знищували...
Тепер об’єднана опозиція своїми руками зачищую будь-яку альтернативу. Мені, як виборцю, прикро дивитися на безпорадність мітингів, гучність заяв, які ні до чого не приводять. У цьому вся наша опозиція — покричати, помахати стягами, а далі — робота прес-служби… Однак, коли виборець отримав змогу подивитися в очі всім кандидатам, які мають замінити «покращувачів», ОО починає відверто маніпулювати. Щоб не бути голослівним – поясню суть цієї маніпуляції. Опозиції вигідно убити у зародку будь-яку альтернативу, для того щоб вибори пройшли по «чорно-білому» сценарію, де є протистояння тільки двох великих сил — «покращувачів» і «об’єднаної опозиції». Всі інші – вороги! Але ось дивина, у такому випадку — Сама опозиція стає «технічною»!!! Її руками правлячий клас зачищує будь-яку альтернативу, навішуючи на них ярлики, «типу технічних кандидатів».
Давайте подивимось на конкретних людей, яких шановний Максим Юрійович (який, зважаючи на високе місце в партійному списку, уже може шукати новий піджак, для нового депутатського значка...) назвав технічними. 1 – Віктор Довганич (пан Віктор за себе сам скаже… він уміє...), 2 – Іван Паламар – думаю йому, старшому чоловіку, який все життя проробив лікарем, дуже дивно знаходити себе «технічним». От він зрадіє коли взнає… 3 – пани Плаксій та Бурдейний. Тут ситуація взагалі трагікомічна. Депутати обл.ради від Фронту Змін пішли самовисуванцями на вибори. Слова пана Бурбака про те, що (цитата) «Плаксій та Бурдейний не говорили про своє бажання йти на вибори півроку тому? Ми б їхні кандидатури обговорили, можливо, і підтримали» є, м'яко кажучи, трохи нещирим. Вибори – це не тільки період виборчої кампанії. Для тих, хто має бажання балотуватися, вони розпочинаються задовго до початку дня початку реєстрації. Потенційні кандидати починають шукати кошти, шукають команду. На Буковині такі дії помітити неважко. Наприклад, той же пан Плаксій почав свою виборчу розкрутку — за декілька місяців до початку кампанії і це бачили всі, хто мав очі… Але добило – «похрещення технічним кандидатом» пана Манчуленка. Хоч я особисто і не вважаю його особливим достойником, але називати людину «технічним» місяць назад, стоячи з ним на одних мітингах – це вже трохи занадто. Перебір. Тут грає політична доцільність – логіка кидка лоха і власні інтереси. Це не геройство… Це спланована інформаційна кампанія по дискредитації всіх тих, хто міг би стати альтернативою і «покращувачам» і «юродивій опозиції»...
Я згодний з паном Бурбаком – у нас є технічні кандидати, ба навіть більше – у нас ціла опозиція – технічна...
П.С.
Навіть при цьому всьому – на вибори треба іти, голоси свої захищати і жодного голосу «покращувачам» не давати. Проте варто завершити вибирати із двох купок лайна. У 2012 році вибір є ширшим...
1 коментар