"Світла пам'ять" місцевому самоврядуванню на Буковині...
Я був одним з організаторів зборів громади міста Сторожинець, що пройшли в понеділок 10го вересня. Організаційною роботою займалися дві людини і в дуже стислий строк нам вдалося зібрати більше трьох сотень сторожинчан. Важаю, що сам факт того, що люди зібралися, уже є маленькою перемогою і показником того, що громадянам не байдужа доля міста, в якому вони живуть...
До самого останнього моменту, я не знав, яким буде рішення Карлійчука. За два дні до зустрічі він «пропав з поля зору». Залишив мобільний телефон дома, поїхав в церкву… До самого початку зустрічі було не зрозуміло, про що говоритиме мер.
Початок зустрічі був емоційним — свист, взаємні образи, крики ганьба. Видно було, що рішення важко далося людині.
Ситуацію переламало звернення, яке мер зачитував в абсолютній тиші… Кожне слово мало значення і було наповнене змістом. Всі присутні стали свідками кінця місцевого самоврядування в Сторожинці, та власне і на Буковині(((
Все інше — уже не мало значення. Після того, як Карлійчук завершив своє звернення, я завершив збори. Щось інше слухати не було сенсу… Проте це є вибори… Повибігала опозиційна артилерія, почали клястися «А ми не проти Карлійчука», «Він класний пацан», те саме говорив губернатор — «Карлійчук — класний мер».
У мене питання. І де Ви були до того, коли треба було місту допомагати? Чого через політичні розбірки між людьми, які не мають до Сторожинця жодного стосунку, повинні страждати мешканці міста.
Мер пішов. З ним пішла ціла епоха. Так, Карлійчук не був сильним політиком. Перебігав з партії в партію, був з тими за ким Сила. Його відхід показує, що ні влада, ні опозиція не є Силою.
«Червоні директори», вимираючий клас, який міг стати для цієї держави перехідним етапом до європейських цінностей. Він зберіг всі найгірші риси комуністичного ладу, авторитарні підходи, але представники цього класу — уміли працювати, я б навіть сказав «пахати» і у них були хоч якісь цінності...
Мені прикро і неприємно. Але можу сказати одне — Я маю честь бути знайомим з Миколою Карлійчуком. Людиною, яка зробила більше для мого міста, ніж будь-хто із нині живучих...
До самого останнього моменту, я не знав, яким буде рішення Карлійчука. За два дні до зустрічі він «пропав з поля зору». Залишив мобільний телефон дома, поїхав в церкву… До самого початку зустрічі було не зрозуміло, про що говоритиме мер.
Початок зустрічі був емоційним — свист, взаємні образи, крики ганьба. Видно було, що рішення важко далося людині.
Ситуацію переламало звернення, яке мер зачитував в абсолютній тиші… Кожне слово мало значення і було наповнене змістом. Всі присутні стали свідками кінця місцевого самоврядування в Сторожинці, та власне і на Буковині(((
Все інше — уже не мало значення. Після того, як Карлійчук завершив своє звернення, я завершив збори. Щось інше слухати не було сенсу… Проте це є вибори… Повибігала опозиційна артилерія, почали клястися «А ми не проти Карлійчука», «Він класний пацан», те саме говорив губернатор — «Карлійчук — класний мер».
У мене питання. І де Ви були до того, коли треба було місту допомагати? Чого через політичні розбірки між людьми, які не мають до Сторожинця жодного стосунку, повинні страждати мешканці міста.
Мер пішов. З ним пішла ціла епоха. Так, Карлійчук не був сильним політиком. Перебігав з партії в партію, був з тими за ким Сила. Його відхід показує, що ні влада, ні опозиція не є Силою.
«Червоні директори», вимираючий клас, який міг стати для цієї держави перехідним етапом до європейських цінностей. Він зберіг всі найгірші риси комуністичного ладу, авторитарні підходи, але представники цього класу — уміли працювати, я б навіть сказав «пахати» і у них були хоч якісь цінності...
Мені прикро і неприємно. Але можу сказати одне — Я маю честь бути знайомим з Миколою Карлійчуком. Людиною, яка зробила більше для мого міста, ніж будь-хто із нині живучих...
0 коментарів