Вибори мера Чернівців. Передстартовий розклад сил
Майже кожна виграшна виборча кампанія розпочинається задовго до моменту офіційного старту. Політики, що вдало вловлюють «дух часу», розпочинають свою власну боротьбу за омріяну посаду після отримання неформального сигналу, який вони відчувають чисто інтуїтивно, або спираючись на свій політичний досвід.
Сигналом для неформального початку «мерської кампанії» в Чернівцях став переможний «відхід» у Верховну Раду великого (без іронії) «керівника Партії Чернівчан» Миколи Федорука. Фактично, лише після його впевненої перемоги на парламентській мажоритарці в Чернівецькому міському окрузі стало зрозуміло, що на наступних виборах чернівчани будуть обирати собі нового мера, який буде керувати містом інакше, ніж це робив Микола Трохимович.
На сьогоднішній день, кінцевий склад основних конкурентів на головування в Чернівцях ще не визначився. Більшість потенційних кандидатів досі не знають всіх деталей майбутньої кампанії. Невідомо коли відбудуться вибори, будуть вони черговими чи позачерговими, накладуться на них перевибори міської ради чи ні. Хоча навіть така кількість невизначених стратегічних питань не заважає потенційним кандидатам однозначно заявляти про свої претензії на «мерське крісло».
Уже сьогодні, попередньо, потенційних кандидатів можна розбити на три групи.
1. Основні кандидати
До основних конкурентів на посаду Чернівецького міського голови можна віднести чотирьох місцевих політиків.
Каспрук.
Олексій Каспрук — син бувшого міського голови Чернівців. Він є представником покоління молодих чернівецьких бізнесменів, які створюють такий феномен, як «новий Чернівецький клан», який уже оформив своє представництво у Верховній Раді. Саме на Каспрука (як основного претендента на вакантну посаду) роблять ставку місцеві «фронтовики». Всю минулу парламентську кампанію Каспрук провів поряд з Миколою Федоруком, який символічно благословив нового фаворита...
Проте навіть при, на перший погляд, гарних стартових позиціях, відсутність індивідуальної харизми та не зовсім вдалий досвід роботи в міському господарстві, відсутність реальних результатів роботи і свого власного чіткого бачення подальшого розвитку міста – можуть стати непереборними проблемами (можливої) кампанії пана Каспрука.
Окрім того, показовим буде процес прийняття рішення про єдиного кандидата від Об’єднаної опозиції на цих виборах. Наразі, набагато більш впізнаваним та рейтинговим політиком в місті є інший представник об’єднаної опозиції, керівник міської організації ВО Свободи – Назар Горук. При об’єктивній оцінці особистих характеристик обох кандидатів – перевага буде явно на боці Горука, але для партійних босів Об’єднаної опозиції у столиці наврядче головними та визначальними будуть об’єктивні фактори. Наразі головний «фактор» – політична доцільність та задоволення власних нездорових амбіцій… Політиків у Києві цікавить особиста відданість та покладистість перед керівництвом майбутнього кандидата. Тут у пана Каспрука є явна перевага, оскільки він свою повну лояльність перед партійним керівництвом уже довів…
Хоча для об’єктивності варто зазначити, що стартова впізнаваність у Каспрука достатньо висока. Він має досвід публічної та кулуарної політики і проведення виборчих кампаній.
Варто спрогнозувати, що його (можлива) кампанія не буде до кінця забезпечена достатньою кількістю ресурсів для фіксації свого базового електорату і єдиним реальним способом перемоги є розчищення опозиційного поля від інших кандидатів (зокрема, того самого Горука). При такому розкладі сил та допомозі «чернівецьких депутатів з ВР» у Каспрука не буде типових для нацдемократичних кандидатів труднощів з розширенням стартової електоральної бази.
Виборчу кампанію Олексій Каспрук уже розпочав. Не очікуючи офіційного старту кампанії, він почав світитися в ЗМІ області, створюючи собі вигідний імідж, що забезпечить перевагу під час офіційного ведення кампанії.
Михайлішин.
Один з головних невдах парламентської кампанії 2012 року секретар міської ради Віталій Михайлішин, попри жорсткий програш, отримав надвисоку впізнаваність в місті та володіє найбільш високими стартовими можливостями (перш за все фінансовими) серед всіх можливих претендентів на крісло Чернівецького мера. Наразі, він все ще може розраховувати на допомогу адміністративного ресурсу у всіх його проявах. Також, одна з найсильніших фінансово-промислових груп працюватиме на нього, як і неформальні «наглядаючі» (смотрящі) структури, характерні для нашого «улюбленого» правлячого класу.
У своїй (можливій) виборчій кампанії він буде відштовхуватися від успіхів та фактичних досягнень на ниві роботи секретарем міської ради і розігруватиме варіант «чудотворця» — жорсткого хазяїна, який за короткий час добився реальних успіхів для міста і (відповідно) робитиме це для міста і надалі, але уже на посаді міського голови.
Слабкими його сторонами є – прив’язка до непопулярної в місті Партії Регіонів, а також ярлики, що були підхоплені під час парламентської кампанії, прив’язка до олігархічних структур (стереотип — «ставленик олігархів»).
Після поразки на виборах, електоральні ставки Михайлішина пішли вниз, так само, як і феноменальна динаміка залучення додаткового фінансування на особистий піар. Займаючись поточною діяльністю, тепер головна проблема для нього – застовпити за собою місце висуванця від партії влади. Саме це є основною першочерговою задачею, яку доведеться вирішити перед офіційним стартом кампанії. Наявний розкол між «старими» та «новими регіоналами» стає все більш реальною загрозою для партії влади. І тим, і іншим, все тяжче зберігати «хорошу міну при поганій грі». Зокрема, існує версія (яка є суб’єктивним оціночним судженням), що заручником цієї холодної політичної війни став генерал Харабара, який мав свої власні плани стосовно участі у мерських перегонах. «Нові регіонали» вчергове довели, що саме вони вирішують ключові питання в партії влади, тому пану генералу не залишається нічого іншого, як стати в ряд ображених своїми ж, разом з «старими регіоналами» Семенюком, Федоровичем, Романюком та багатьма іншими… У такій ситуації для Віталія Михалішина створюється нова купа проблем, оскільки перед балотуванням треба виграти чергову внутрішню «холодну війну», яка цього разу може завершитися з більшою кількістю жертв та точно збільшить кількість високоповажних заздрісників-партизанів, які різними способами будуть намагатися саботувати кампанію «очільника».
Але все ж, головною проблемою теперішнього секретаря міської ради є скоріше не партійні розбірки, а зима (в широкому розумінні слова) і дряхла комуналка міста, зокрема. Його стратегічними задачами на сьогоднішній день є – «пережити зиму», мінімізувати втрати бюджету міста від другої хвилі економічної кризи, «розприділити бонуси» серед людей, що його підтримали під час парламентських перегонів, послабити всіх своїх потенційних опонентів і не «загнутися» до офіційного початку виборчої кампанії. Зробити це буде майже неможливо, але що не зробиш заради «покращення»?…
Забродський.
Василь Забродський не покладає надій на отримання посади міського голови. Знаючи всі темні деталі «реальної політики» в Чернівцях зсередини, Василь Іванович, як ніхто інший розуміє, як прийнято «вирішувати питання» та одночасно створювати красиву публічну картинку для непосвяченої у «розклади» більшості. Серія публічних скандалів лише підігріли інтерес до особи харизматичного Василя Івановича. Його віртуальна війна з Федоруком та іншими представниками «чернівецького клану» є прекрасною стартовою площадкою для успішної (можливої) виборчої кампанії. Друге місце Забродського на попередній мерській кампанії є непоганим електоральним заділом, який може інтенсивно збільшуватися у разі неучасті беззаперечного фаворита Миколи Федорука, який завжди був головною перешкодою Василя Івановича перед омріяним мерським кріслом.
Як гравець у покер, у своїй (можливій) кампанії Забродський буде грати «all-in». У мерській кампанії без Федорука, можливо саме Василь Забродський зможе найкраще проявити свою харизму, та скористатися своїми ресурсами, щоб отримати великий «банк».
До сильних сторін Забродського слід віднести вміння домовлятися, а його талант публічного оратора є беззаперечним.
При цьому, основними слабкими моментами є відсутність сильної партійної команди та організаційної структури, яка б могла забезпечити прямий діалог з виборцями та захистити отриманий результат.
Горук.
Назар Горук – керівник міської організації ВО «Свобода» давно заявив про своє бажання поборотися за посаду міського голови Чернівців. Попри відсутність значних фінансових ресурсів, міська організація націоналістичної партії отримала проривний результат на минулій парламентській кампанії саме в Чернівцях, який дозволяє Горуку мати непогані стартові позиції перед мерськими виборчими перегонами. Особисті якості лідера буковинських свободівців виглядають найсильніше з усіх наявних опозиційних кандидатів (без врахування Федорука). Цілком можливо, що саме це є, водночас, і його слабкою стороною. Принципова політична позиція, особисті амбіції, особиста харизма робить його головним «потенційним ворогом» для «фронтової частини» Об’єднаної Опозиції, яка вважає Чернівці своєю вотчиною.
Цілком можливо, що саме Горук може стати головною сенсацією мерської кампанії, якщо, звичайно, знайде нові ідеї, які будуть позитивно сприйняті чернівчанами і одночасно, розширять існуючий образ «прагматичного націоналіста».
2. Локальні кандидати
«Локальні» кандидати — учасники кампанії, що не мають серйозних шансів на перемогу, але активно впливають на конфігурацію кампанії і тим самим можуть збільшити або зменшити шанси того чи іншого лідера кампанії.
В нашій кампанії, на місце головного «локального кандидата» претендує представник Удару (в незалежності, хто саме ним буде). Підтримка парламентської партії — дає серйозні бонуси навіть не самому сильному кандидату...
Ймовірно, що «локальними кандидатами» можуть стати також майже відсутній у публічному дискурсі Михайло Сеничак, та «співаючий депутат» Ткачук.
3. Фонові кандидати
Поряд з вищеперерахованими кандидатами, у виборах в Чернівцях практично на 100% приймуть участь іще декілька т.з. фонових кандидатів, що не мають практично жодних шансів на перемогу.
Ціль участі в виборах таких кандидатів починає вимальовуватися тільки в розпал кампанії. У більшості своїй вони і не претендують на перемогу, а вирішують інші задачі — актуалізація власних тем у виборчому дискурсі, очорніння головних претендентів, власний піар. Іноді фонові кандидати стають джерелом несподіванок — якщо вони мають достатньо ресурсів і команду, вони можуть серйозно вплинути на всю картину боротьби між основними учасниками кампанії. Точний склад фонових конкурентів вималюється лише незадовго до закінчення офіційної реєстрації кандидатів. Але до цього ще дуже далеко.
«Фактор Федорука»
Сьогодні уже почалася непублічна боротьба серед основних (можливих) кандидатів, які будують свої грандіозні плани, формують свої команди, але в Чернівцях всі ці речі, які коштують грошей та часу потенційним «бургомістрам», завжди ламалась у той момент коли у боротьбу вступав Микола Федорук. Найцікавіша кампанія в Чернівцях за всю сучасну історію міста, може обернутися черговим «тріумфальним поверненням» Миколи Трохимовича до Ратуші. Так було завжди. Чи буде так і на цей раз?
Михайло Шморгун, координатор неформальної групи FamaCom
Сигналом для неформального початку «мерської кампанії» в Чернівцях став переможний «відхід» у Верховну Раду великого (без іронії) «керівника Партії Чернівчан» Миколи Федорука. Фактично, лише після його впевненої перемоги на парламентській мажоритарці в Чернівецькому міському окрузі стало зрозуміло, що на наступних виборах чернівчани будуть обирати собі нового мера, який буде керувати містом інакше, ніж це робив Микола Трохимович.
На сьогоднішній день, кінцевий склад основних конкурентів на головування в Чернівцях ще не визначився. Більшість потенційних кандидатів досі не знають всіх деталей майбутньої кампанії. Невідомо коли відбудуться вибори, будуть вони черговими чи позачерговими, накладуться на них перевибори міської ради чи ні. Хоча навіть така кількість невизначених стратегічних питань не заважає потенційним кандидатам однозначно заявляти про свої претензії на «мерське крісло».
Уже сьогодні, попередньо, потенційних кандидатів можна розбити на три групи.
1. Основні кандидати
До основних конкурентів на посаду Чернівецького міського голови можна віднести чотирьох місцевих політиків.
Каспрук.
Олексій Каспрук — син бувшого міського голови Чернівців. Він є представником покоління молодих чернівецьких бізнесменів, які створюють такий феномен, як «новий Чернівецький клан», який уже оформив своє представництво у Верховній Раді. Саме на Каспрука (як основного претендента на вакантну посаду) роблять ставку місцеві «фронтовики». Всю минулу парламентську кампанію Каспрук провів поряд з Миколою Федоруком, який символічно благословив нового фаворита...
Проте навіть при, на перший погляд, гарних стартових позиціях, відсутність індивідуальної харизми та не зовсім вдалий досвід роботи в міському господарстві, відсутність реальних результатів роботи і свого власного чіткого бачення подальшого розвитку міста – можуть стати непереборними проблемами (можливої) кампанії пана Каспрука.
Окрім того, показовим буде процес прийняття рішення про єдиного кандидата від Об’єднаної опозиції на цих виборах. Наразі, набагато більш впізнаваним та рейтинговим політиком в місті є інший представник об’єднаної опозиції, керівник міської організації ВО Свободи – Назар Горук. При об’єктивній оцінці особистих характеристик обох кандидатів – перевага буде явно на боці Горука, але для партійних босів Об’єднаної опозиції у столиці наврядче головними та визначальними будуть об’єктивні фактори. Наразі головний «фактор» – політична доцільність та задоволення власних нездорових амбіцій… Політиків у Києві цікавить особиста відданість та покладистість перед керівництвом майбутнього кандидата. Тут у пана Каспрука є явна перевага, оскільки він свою повну лояльність перед партійним керівництвом уже довів…
Хоча для об’єктивності варто зазначити, що стартова впізнаваність у Каспрука достатньо висока. Він має досвід публічної та кулуарної політики і проведення виборчих кампаній.
Варто спрогнозувати, що його (можлива) кампанія не буде до кінця забезпечена достатньою кількістю ресурсів для фіксації свого базового електорату і єдиним реальним способом перемоги є розчищення опозиційного поля від інших кандидатів (зокрема, того самого Горука). При такому розкладі сил та допомозі «чернівецьких депутатів з ВР» у Каспрука не буде типових для нацдемократичних кандидатів труднощів з розширенням стартової електоральної бази.
Виборчу кампанію Олексій Каспрук уже розпочав. Не очікуючи офіційного старту кампанії, він почав світитися в ЗМІ області, створюючи собі вигідний імідж, що забезпечить перевагу під час офіційного ведення кампанії.
Михайлішин.
Один з головних невдах парламентської кампанії 2012 року секретар міської ради Віталій Михайлішин, попри жорсткий програш, отримав надвисоку впізнаваність в місті та володіє найбільш високими стартовими можливостями (перш за все фінансовими) серед всіх можливих претендентів на крісло Чернівецького мера. Наразі, він все ще може розраховувати на допомогу адміністративного ресурсу у всіх його проявах. Також, одна з найсильніших фінансово-промислових груп працюватиме на нього, як і неформальні «наглядаючі» (смотрящі) структури, характерні для нашого «улюбленого» правлячого класу.
У своїй (можливій) виборчій кампанії він буде відштовхуватися від успіхів та фактичних досягнень на ниві роботи секретарем міської ради і розігруватиме варіант «чудотворця» — жорсткого хазяїна, який за короткий час добився реальних успіхів для міста і (відповідно) робитиме це для міста і надалі, але уже на посаді міського голови.
Слабкими його сторонами є – прив’язка до непопулярної в місті Партії Регіонів, а також ярлики, що були підхоплені під час парламентської кампанії, прив’язка до олігархічних структур (стереотип — «ставленик олігархів»).
Після поразки на виборах, електоральні ставки Михайлішина пішли вниз, так само, як і феноменальна динаміка залучення додаткового фінансування на особистий піар. Займаючись поточною діяльністю, тепер головна проблема для нього – застовпити за собою місце висуванця від партії влади. Саме це є основною першочерговою задачею, яку доведеться вирішити перед офіційним стартом кампанії. Наявний розкол між «старими» та «новими регіоналами» стає все більш реальною загрозою для партії влади. І тим, і іншим, все тяжче зберігати «хорошу міну при поганій грі». Зокрема, існує версія (яка є суб’єктивним оціночним судженням), що заручником цієї холодної політичної війни став генерал Харабара, який мав свої власні плани стосовно участі у мерських перегонах. «Нові регіонали» вчергове довели, що саме вони вирішують ключові питання в партії влади, тому пану генералу не залишається нічого іншого, як стати в ряд ображених своїми ж, разом з «старими регіоналами» Семенюком, Федоровичем, Романюком та багатьма іншими… У такій ситуації для Віталія Михалішина створюється нова купа проблем, оскільки перед балотуванням треба виграти чергову внутрішню «холодну війну», яка цього разу може завершитися з більшою кількістю жертв та точно збільшить кількість високоповажних заздрісників-партизанів, які різними способами будуть намагатися саботувати кампанію «очільника».
Але все ж, головною проблемою теперішнього секретаря міської ради є скоріше не партійні розбірки, а зима (в широкому розумінні слова) і дряхла комуналка міста, зокрема. Його стратегічними задачами на сьогоднішній день є – «пережити зиму», мінімізувати втрати бюджету міста від другої хвилі економічної кризи, «розприділити бонуси» серед людей, що його підтримали під час парламентських перегонів, послабити всіх своїх потенційних опонентів і не «загнутися» до офіційного початку виборчої кампанії. Зробити це буде майже неможливо, але що не зробиш заради «покращення»?…
Забродський.
Василь Забродський не покладає надій на отримання посади міського голови. Знаючи всі темні деталі «реальної політики» в Чернівцях зсередини, Василь Іванович, як ніхто інший розуміє, як прийнято «вирішувати питання» та одночасно створювати красиву публічну картинку для непосвяченої у «розклади» більшості. Серія публічних скандалів лише підігріли інтерес до особи харизматичного Василя Івановича. Його віртуальна війна з Федоруком та іншими представниками «чернівецького клану» є прекрасною стартовою площадкою для успішної (можливої) виборчої кампанії. Друге місце Забродського на попередній мерській кампанії є непоганим електоральним заділом, який може інтенсивно збільшуватися у разі неучасті беззаперечного фаворита Миколи Федорука, який завжди був головною перешкодою Василя Івановича перед омріяним мерським кріслом.
Як гравець у покер, у своїй (можливій) кампанії Забродський буде грати «all-in». У мерській кампанії без Федорука, можливо саме Василь Забродський зможе найкраще проявити свою харизму, та скористатися своїми ресурсами, щоб отримати великий «банк».
До сильних сторін Забродського слід віднести вміння домовлятися, а його талант публічного оратора є беззаперечним.
При цьому, основними слабкими моментами є відсутність сильної партійної команди та організаційної структури, яка б могла забезпечити прямий діалог з виборцями та захистити отриманий результат.
Горук.
Назар Горук – керівник міської організації ВО «Свобода» давно заявив про своє бажання поборотися за посаду міського голови Чернівців. Попри відсутність значних фінансових ресурсів, міська організація націоналістичної партії отримала проривний результат на минулій парламентській кампанії саме в Чернівцях, який дозволяє Горуку мати непогані стартові позиції перед мерськими виборчими перегонами. Особисті якості лідера буковинських свободівців виглядають найсильніше з усіх наявних опозиційних кандидатів (без врахування Федорука). Цілком можливо, що саме це є, водночас, і його слабкою стороною. Принципова політична позиція, особисті амбіції, особиста харизма робить його головним «потенційним ворогом» для «фронтової частини» Об’єднаної Опозиції, яка вважає Чернівці своєю вотчиною.
Цілком можливо, що саме Горук може стати головною сенсацією мерської кампанії, якщо, звичайно, знайде нові ідеї, які будуть позитивно сприйняті чернівчанами і одночасно, розширять існуючий образ «прагматичного націоналіста».
2. Локальні кандидати
«Локальні» кандидати — учасники кампанії, що не мають серйозних шансів на перемогу, але активно впливають на конфігурацію кампанії і тим самим можуть збільшити або зменшити шанси того чи іншого лідера кампанії.
В нашій кампанії, на місце головного «локального кандидата» претендує представник Удару (в незалежності, хто саме ним буде). Підтримка парламентської партії — дає серйозні бонуси навіть не самому сильному кандидату...
Ймовірно, що «локальними кандидатами» можуть стати також майже відсутній у публічному дискурсі Михайло Сеничак, та «співаючий депутат» Ткачук.
3. Фонові кандидати
Поряд з вищеперерахованими кандидатами, у виборах в Чернівцях практично на 100% приймуть участь іще декілька т.з. фонових кандидатів, що не мають практично жодних шансів на перемогу.
Ціль участі в виборах таких кандидатів починає вимальовуватися тільки в розпал кампанії. У більшості своїй вони і не претендують на перемогу, а вирішують інші задачі — актуалізація власних тем у виборчому дискурсі, очорніння головних претендентів, власний піар. Іноді фонові кандидати стають джерелом несподіванок — якщо вони мають достатньо ресурсів і команду, вони можуть серйозно вплинути на всю картину боротьби між основними учасниками кампанії. Точний склад фонових конкурентів вималюється лише незадовго до закінчення офіційної реєстрації кандидатів. Але до цього ще дуже далеко.
«Фактор Федорука»
Сьогодні уже почалася непублічна боротьба серед основних (можливих) кандидатів, які будують свої грандіозні плани, формують свої команди, але в Чернівцях всі ці речі, які коштують грошей та часу потенційним «бургомістрам», завжди ламалась у той момент коли у боротьбу вступав Микола Федорук. Найцікавіша кампанія в Чернівцях за всю сучасну історію міста, може обернутися черговим «тріумфальним поверненням» Миколи Трохимовича до Ратуші. Так було завжди. Чи буде так і на цей раз?
Михайло Шморгун, координатор неформальної групи FamaCom
11 коментарів
Тупа заказуха — це тому шо я твого «хазяїна» образив?