Довибори до Чернівецької обласної ради: поразка опозиції та перемога технологічного підходу у веденні виборчої кампанії
Кампанія з довиборів до Чернівецької обласної ради виявив цілий ряд трендів, які будуть впливати на всі наступні виборчі кампанії в нашій області. Основний висновок – виборці все менше звертають увагу на партійну приналежність кандидата. Належність до популярних в регіоні опозиційних партій уже не гарантує автоматичну перемогу. Технологічний підхід до ведення кампанії показав свою практичність в сучасних умовах. З цієї болючої поразки опозиціонери мають винести ряд уроків, а не плакатися в жилетку волаючи про «фальсифікації», «підкуп» та якісь інші внутрішні проблеми.
Не акцентуючи уваги на ідеологічних та політичних моментах поразки опозиції, хотілось би звернути на технологічні нюанси, які забезпечили переможний результат В.Залявському та А.Білогорці.
А) Явка та мобілізація виборців.
Зважаючи на те, що кампанія з довиборів була весь час в інформаційній тіні, явку на виборах можна було спрогнозувати низьку явку виборців на дільниці. Фактично, запорукою успіху на виборах є мобілізація «свого виборця». Кожного конкретного виборця треба «вести за руку» на дільницю. Найкраще на мобілізацію заточені розгалужені партійні організації, адміністративний ресурс та технологічні ( «одноразові» ) «машинки для голосування».
На окрузі у Кіцманському районі перемогла адміністративна модель мобілізації в якій були задіяні і сільські ради, і мережі дільничних лікарень та ФАПів, і районна державна адміністрація.Окрім цього бонусу, кандидат від влади отримав перевагу в можливості організовувати зустрічі в селах округу ( в період свят – це є дуже значна перевага ), вів кампанію від «дверей до дверей» та приділив увагу підвозу «своїх виборців» на дільниці. У сукупності ці моменти привели до високої явки (більше 50 % ) та перемоги кандидата від Партії Регіонів.
На окрузі в Шевченківському районі Чернівців перемогла «технологічна» модель мобілізації. Вибори в обласному центрі значно відрізняються від виборів в сільському окрузі. Виборці в місті менше сприймають політичну рекламу і позитивніше реагують на конкретні справи, але (доправди) й з більшим бажанням готові обміняти «подарунок від кандидата» на свій голос. Це прекрасно розумів майбутній переможець, який чітко позиціонував себе, як «людина діла, далека від політичних розбірок» та «третю силу». Вибрана стратегія дозволила провести ефективну кампанію по стимулюванню виборців (т.зв. кампанія «добрих справ»). Зумівши уберегтись від ударів представників влади і опозиції, кампанія по мобілізації «своїх виборців» представника партії «Рідне Місто» пройшла з гросмейстерською точністю. У день виборів було змобілізовано рівно стільки виборців, скільки було необхідно для перемоги.
Хто краще змобілізував і попрацював з виборцями – той і переміг. Цю нехитру аксіому довели буковинські довибори.
Б) Відносини всередині опозиції.
Стартові позиції опозиції в округах виглядали дуже сильно. Але це зіграло злий жарт з фаворитами. Самовпевненість та небажання слухати «міноритарних партнерів» привели до того, що рішення про висування та персони самих кандидатів були визначені виходячи не з об’єктивної сили кандидатів, а відштовхуючись від політичної доцільності. Всі домовленості відбувались кулуарно, без врахування думки інших політичних сил та виборців з тих округів. Результатом цих дій стало те, що інші партії не надали жодної практичної допомоги. Об’єднана на словах опозиція, на практиці не змогла скоординувати свої зусилля і протидіяти адміністративному ресурсу та організації зустрічей з виборцями для власних кандидатів.
Ще одним розчаруванням стала пасивна позиція новобраних народних депутатів Фіщука та Бурбака, які не провели достатньо часу з «своїми виборцями» на округах і фактично не приймали участь у кампанії опозиційних кандидатів.
Фактично опозиція програла через власні помилки, які вона має визнати або знову залишитися «в дурнях». Технологічні кампанії будуть перемагати ідеологічні і опозиційним партіям пора всерйоз задуматися над цим питанням.
Не акцентуючи уваги на ідеологічних та політичних моментах поразки опозиції, хотілось би звернути на технологічні нюанси, які забезпечили переможний результат В.Залявському та А.Білогорці.
А) Явка та мобілізація виборців.
Зважаючи на те, що кампанія з довиборів була весь час в інформаційній тіні, явку на виборах можна було спрогнозувати низьку явку виборців на дільниці. Фактично, запорукою успіху на виборах є мобілізація «свого виборця». Кожного конкретного виборця треба «вести за руку» на дільницю. Найкраще на мобілізацію заточені розгалужені партійні організації, адміністративний ресурс та технологічні ( «одноразові» ) «машинки для голосування».
На окрузі у Кіцманському районі перемогла адміністративна модель мобілізації в якій були задіяні і сільські ради, і мережі дільничних лікарень та ФАПів, і районна державна адміністрація.Окрім цього бонусу, кандидат від влади отримав перевагу в можливості організовувати зустрічі в селах округу ( в період свят – це є дуже значна перевага ), вів кампанію від «дверей до дверей» та приділив увагу підвозу «своїх виборців» на дільниці. У сукупності ці моменти привели до високої явки (більше 50 % ) та перемоги кандидата від Партії Регіонів.
На окрузі в Шевченківському районі Чернівців перемогла «технологічна» модель мобілізації. Вибори в обласному центрі значно відрізняються від виборів в сільському окрузі. Виборці в місті менше сприймають політичну рекламу і позитивніше реагують на конкретні справи, але (доправди) й з більшим бажанням готові обміняти «подарунок від кандидата» на свій голос. Це прекрасно розумів майбутній переможець, який чітко позиціонував себе, як «людина діла, далека від політичних розбірок» та «третю силу». Вибрана стратегія дозволила провести ефективну кампанію по стимулюванню виборців (т.зв. кампанія «добрих справ»). Зумівши уберегтись від ударів представників влади і опозиції, кампанія по мобілізації «своїх виборців» представника партії «Рідне Місто» пройшла з гросмейстерською точністю. У день виборів було змобілізовано рівно стільки виборців, скільки було необхідно для перемоги.
Хто краще змобілізував і попрацював з виборцями – той і переміг. Цю нехитру аксіому довели буковинські довибори.
Б) Відносини всередині опозиції.
Стартові позиції опозиції в округах виглядали дуже сильно. Але це зіграло злий жарт з фаворитами. Самовпевненість та небажання слухати «міноритарних партнерів» привели до того, що рішення про висування та персони самих кандидатів були визначені виходячи не з об’єктивної сили кандидатів, а відштовхуючись від політичної доцільності. Всі домовленості відбувались кулуарно, без врахування думки інших політичних сил та виборців з тих округів. Результатом цих дій стало те, що інші партії не надали жодної практичної допомоги. Об’єднана на словах опозиція, на практиці не змогла скоординувати свої зусилля і протидіяти адміністративному ресурсу та організації зустрічей з виборцями для власних кандидатів.
Ще одним розчаруванням стала пасивна позиція новобраних народних депутатів Фіщука та Бурбака, які не провели достатньо часу з «своїми виборцями» на округах і фактично не приймали участь у кампанії опозиційних кандидатів.
Фактично опозиція програла через власні помилки, які вона має визнати або знову залишитися «в дурнях». Технологічні кампанії будуть перемагати ідеологічні і опозиційним партіям пора всерйоз задуматися над цим питанням.
2 коментарі