Бойові дельфіни демократії
Мистецтво порівнянь та аналогій буде цікавим для тієї невеликої групи людей, що бажають зрозуміти глибинну суть будь-якої проблеми. У аналогіях завжди присутня незрима мудрість, яка допомагає побачити, зрозуміти і вирішити навіть найскладніші питання...
Я дуже довго шукав більш-менш підходящу аналогію для пояснення феномена корупції і, здається, нарешті дещо знайшов. Корупція дуже схожа на акулу. Корупція має тисячі облич, як акула – тисячі зубів. Акула відчуває страх своєї жертви, так само як і корупція існує завдяки таємним і підсвідомим страхам людей. Корупція адаптується до будь-якої суспільної організації, як і акула, що має 13 систем сприйняття світу і майже на екстрасенсорному рівні відчуває те середовище завдяки якому вона існує. Навіть на метафізичному рівні – акул представляють, як морських чудовиськ, що забирають душі грішників (подібні «поняття» розповсюджені в японській та деяких інших острівних культурах).
Але ще більш цікаво виглядає тойфакт, щотакі «ідеальні машини для вбивства», як акули …бояться дельфінів. Ну не те щоб аж «такі так» бояться, але повсякчас стараються убезпечитися від товариства дельфінів. Щойно побачивши декілька афалін чи білобочок, або тих самих касаток – одинокі акули відпливають якнайдалі. Продовжуючи говорити мовою аналогій, для подолання «корупції-акули» необхідні такі колективні дії, які демонструють «дельфіни» (організована група людей, що не боїться протиставити себе корупційній системі). А там де є гарна організація і добре спланована діяльність, акула, що від природи не є колективною твариною, приречена на провал…
Особливо «доставляє» живий опис душевного моменту коли група дельфінів проводить «виховну бесіду» з акулами. Вони моментально оточують свою жертву і починають її штурхати і бити своїми сильними від природи клювами (фото 1).
При цьому, колективні дії високорозвинених і метикуватих дельфінів направлені на саме слабке місце акули – зябра. Через свою природну міць і швидке маневрування, декілька дельфінів убивають акулу на «раз-два»… За таким самим принципом, дельфіни розрулюють проблему з акулами, коли рятують від неминучої загибелі нещасних людей, що опиняються в смертельній небезпеці на відкритій воді.
Такими «бойовими дельфінами», що здатні подолати «акулу-корупцію» є лідери справжнього громадянського суспільства, що наразі лишень зароджується в Україні.
Можна було б звинуватити мене у популізмі, чи виданні бажаного за дійсне, але зовсім недавно один з таких «бойових дельфінів» переміг на виборах в сусідній і ментально близькій нам Російській Федерації. Історія нового мера Єкатеринбургу Євгена Ройзмана дуже непересічна, повчальна і потребує найдетальнішого вивчення, як громадськими активістами, так і політиками (фото 2).
…Сама фігура Жені Ройзмана сповнена внутрішніх протиріч, фантастичних життєвих перепитій та епічної російської героїки. Етнічний єврей, що виріс у серці матінки Росії (місті Єкатеринбурзі), він іде своїм власним (опозиційним?) шляхом до найвищих політичних олімпів. Громадський діяч Ройзман весь час знаходився в тіні Навального, Удальцова та інших героїв «болотної площі» до яких була прикута увага ЗМІ. У час опозиційної ейфорії – він працював, робив свою роботу системно, бився з «акулами»…
Ще з молодих років, вважаючи себе самим розумним, він пішов з батьківського дому і в кінці кінців крива російської мрії привела його до в’язниці. Як кажуть в народі – «від суми та від тюрми, не зарікайся». Відсидівши «від дзвінка до дзвінка» за грабіж та незаконне володіння зброєю він повертається працювати на завод «Уралмаш» — гігант радянської промисловості. Ремарка. До цього моменту – життєвий шлях Ройзмана дуже схожий на життєвий шлях Віктора Я., відсидівшого єнакіївського начальника автобази… Але на цьому абзаці паралелі між Ройзманом і Віктором Я. закінчуються…
Навчаючись в місцевому університеті, він стає поетом, пише музику для місцевих рок-гуртів, починає займатися бізнесом… Коротше – життя налагоджувалось. І так би і завершилася історія «бойового дельфіна» Жені Ройзмана ще не розпочавшись, якби не завищене почуття прив’язаності до свого міста та вроджене месіанство, яке привело його на поле бою з наркоманією в своєму місті.
Ройзман став героєм нашого часу через свою системну боротьбу проти наркоманії.
Для цього він створив фонд «Місто без наркотиків» (символічно, що логотипом Фонду є зображення дельфіна…). Що вони зробили? Ройзман і група однодумців організували «громадянську війну проти наркоманії», в якій ніхто не грався в толерантність. Фонд, спільно з небайдужими уральцями став ініціатором серії операцій проти наркоторговців використовуючи всі сучасні методи комунікації та мережевий проектовий підхід, а також грубу фізичну силу.
Першою ластівкою, що зробила відомим цю організацію стало відео де місцеві міліціонери розпивали спиртні напої з наркоторговцями (представниками національних меншин), при цьому неподалік відбувався відкритий продаж наркотичних речовин в циганському поселенні. Терпіти далі було неможливо… За Ройзманом закріпився імідж відмороженого на всю голову націоналіста, оскільки його громадські рейди відбувались в місцях компактного проживання циган та таджиків. Існує багато легенд про жорсткі розправи над наркодилерами нацменами і те, що з ними «бойові дельфіни» особливо не церемонилися – факт.
1999 року (ще задовго до появи соціальних мереж та інших «фейсбуків») Ройзман з командою зареєстрували номер пейджера 002 абонент «Без наркотиків». Цей номер став основою для самоорганізації громади проти наркоманії. У співпраці з правоохоронними органами проводився збір та аналіз інформації про наркоторгівців. «Здорові російські хлопці» приймали участь у вилазках проти етнічних мафій, що прикормили місцевих правоохоронців. Там де можна було вирішити справу у рамках закону — добровольці організували автотранспорт, виступали понятими під час виїмки, свідчили в судах… Уральці повірили Ройзману і він їх не підвів. Систематично ведучи боротьбу проти наркоторгівлі, смертність від передозування в його рідному Єкатеринбурзі упала майже в 12 разів, етнічні кримінальні угрупування були розбиті, наркоторгівці оминали місто без наркотиків (так само, як акули оминали місця де «рулять» дельфіни) .
Проте, найлютіший ворог ховається там де найменше очікуєш його зустріти. Після переможної битви з наркоторговцями постала проблема реабілітації величезної кількості наркоманів, що перестали отримувати свою дурь. І Ройзман не сховав голову в пісок, а зайнявся реабілітацією наркоманів… у не зовсім толерантний, фірмовий для себе спосіб. Його фонд почав створювати реабілітаційні центри для безмедикаментозної реабілітації наркоманів.Якщо по-простому, то наркоманів просто приковували кайданками до ліжка та ізольовували від можливості вживати наркотики, прирікаючи на неземну біль і постійну нелюдську ломку. Ройзман їх хворими не вважав. Реабілітанти, переживаючи найлютіші муки ломки, починали заново вчитися жити без наркотиків — робити фізичну роботу, займатися спортом, самостійно заробляти на життя. Сам Ройзман говорить про більш ніж 5000 (!) людей, що після його центрів повернулися до нормального життя. В реабілітаційні центри Ройзмана йшли тоді, коли надії та зворотної дороги уже не було…
Він став легендою і живим символом Правди (таке собі реальне втілення Даніли Багрова з «Брату 2»).
Беззаперечні успіхи привели до того, що проти Фонду почалася справжня війна. Вся корупційна вертикаль, з її продажними чиновниками, нечистоплотними перевертнями в погонах була повернута проти народного героя. Місцеві правоохоронні органи почали пресувати реабілітаційні центри під приводом незаконного утримання реабілітантів. Фонд і Ройзман звинувачувалися в застосуванні фізичного насильства до наркоманів і наркоторговців. До цькування долучилися ліберали і всілякі інші «правозахисники».
Так «система» отримала системного (перепрошую за каламбур) політичного ворога …9 вересня Ройзман став мером Єкатеринбургу. І історія його боротьби ще не завершилась.
П.С.
Дуже часто спілкуючись з представниками місцевих еліт, майже завжди бачив у їх очах віру у магію політичних технологій і реклами. Вони ще досі вірять, що політиками стають заплативши бабки «рішалі» чи облизавши дупу якогось великого начальника. Вони надіються говорити пусті слова, іти на компроміс з совістю і при цьому мати народну любов…але чим далі – ховати свою істинну сутність буде все важче. Сотні блогерів, небайдужих громадських активістів виведуть на чисту воду навіть найхитрішого з політичних лисів.
Настає час левів. Тих політиків, що є щирими і совісними. Вони говорять, що думають і роблять так, як говорять. Євген Ройзман одне з облич такої політики майбутнього.
Чи можливий такий політик в Чернівцях? Скоріше ні. Такі як Ройзман народжуються на краю соціальної прірви де є тільки добро і тільки зло. Умовний опозиційний борець за інтереси «підприємців» Калинки, ніколи не матиме любові всього міста. Більше шансів мають відморожені борці з монополістами (типу місцевих обленерго).
Для громадських діячів Чернівців потрібні хороші приклади для наслідування. Технологічно шлях до влади для них виглядає наступним чином: 1) Наявність однозначної проблеми 2) Лідер, що організовує системний спротив явищу, використовуючи мережеві технології 3) Легалізація боротьби з проблемою через роботу в ЗМІ і роботу з цільовими аудиторіями 4) Вихід на державний рівень, актуалізація проблеми, суспільний діалог 5) Вирішення інших нагальних проблем, що напряму стикаються з основною проблемою 6) Перехід з громадянського суспільства у владу для системного вирішення центральної проблеми.
У такій системі цінностей зовсім нівелюється роль партій та інших посередників (типу «рішал»). Все залежатиме від роботи людини і конкретних результатів, які вона здатна досягнути.
В політичному житті ми на один цикл відстаємо від Росії. Очікувати появи на політичних посадах перших лідерів громадянського суспільства варто уже на найближчих місцевих виборах. Поки російські «бойові дельфіни» уже починають ганяти своїх «акул», наші лише починають гуртуватися…
Написано для сайту
Я дуже довго шукав більш-менш підходящу аналогію для пояснення феномена корупції і, здається, нарешті дещо знайшов. Корупція дуже схожа на акулу. Корупція має тисячі облич, як акула – тисячі зубів. Акула відчуває страх своєї жертви, так само як і корупція існує завдяки таємним і підсвідомим страхам людей. Корупція адаптується до будь-якої суспільної організації, як і акула, що має 13 систем сприйняття світу і майже на екстрасенсорному рівні відчуває те середовище завдяки якому вона існує. Навіть на метафізичному рівні – акул представляють, як морських чудовиськ, що забирають душі грішників (подібні «поняття» розповсюджені в японській та деяких інших острівних культурах).
Але ще більш цікаво виглядає тойфакт, щотакі «ідеальні машини для вбивства», як акули …бояться дельфінів. Ну не те щоб аж «такі так» бояться, але повсякчас стараються убезпечитися від товариства дельфінів. Щойно побачивши декілька афалін чи білобочок, або тих самих касаток – одинокі акули відпливають якнайдалі. Продовжуючи говорити мовою аналогій, для подолання «корупції-акули» необхідні такі колективні дії, які демонструють «дельфіни» (організована група людей, що не боїться протиставити себе корупційній системі). А там де є гарна організація і добре спланована діяльність, акула, що від природи не є колективною твариною, приречена на провал…
Особливо «доставляє» живий опис душевного моменту коли група дельфінів проводить «виховну бесіду» з акулами. Вони моментально оточують свою жертву і починають її штурхати і бити своїми сильними від природи клювами (фото 1).
При цьому, колективні дії високорозвинених і метикуватих дельфінів направлені на саме слабке місце акули – зябра. Через свою природну міць і швидке маневрування, декілька дельфінів убивають акулу на «раз-два»… За таким самим принципом, дельфіни розрулюють проблему з акулами, коли рятують від неминучої загибелі нещасних людей, що опиняються в смертельній небезпеці на відкритій воді.
Такими «бойовими дельфінами», що здатні подолати «акулу-корупцію» є лідери справжнього громадянського суспільства, що наразі лишень зароджується в Україні.
Можна було б звинуватити мене у популізмі, чи виданні бажаного за дійсне, але зовсім недавно один з таких «бойових дельфінів» переміг на виборах в сусідній і ментально близькій нам Російській Федерації. Історія нового мера Єкатеринбургу Євгена Ройзмана дуже непересічна, повчальна і потребує найдетальнішого вивчення, як громадськими активістами, так і політиками (фото 2).
…Сама фігура Жені Ройзмана сповнена внутрішніх протиріч, фантастичних життєвих перепитій та епічної російської героїки. Етнічний єврей, що виріс у серці матінки Росії (місті Єкатеринбурзі), він іде своїм власним (опозиційним?) шляхом до найвищих політичних олімпів. Громадський діяч Ройзман весь час знаходився в тіні Навального, Удальцова та інших героїв «болотної площі» до яких була прикута увага ЗМІ. У час опозиційної ейфорії – він працював, робив свою роботу системно, бився з «акулами»…
Ще з молодих років, вважаючи себе самим розумним, він пішов з батьківського дому і в кінці кінців крива російської мрії привела його до в’язниці. Як кажуть в народі – «від суми та від тюрми, не зарікайся». Відсидівши «від дзвінка до дзвінка» за грабіж та незаконне володіння зброєю він повертається працювати на завод «Уралмаш» — гігант радянської промисловості. Ремарка. До цього моменту – життєвий шлях Ройзмана дуже схожий на життєвий шлях Віктора Я., відсидівшого єнакіївського начальника автобази… Але на цьому абзаці паралелі між Ройзманом і Віктором Я. закінчуються…
Навчаючись в місцевому університеті, він стає поетом, пише музику для місцевих рок-гуртів, починає займатися бізнесом… Коротше – життя налагоджувалось. І так би і завершилася історія «бойового дельфіна» Жені Ройзмана ще не розпочавшись, якби не завищене почуття прив’язаності до свого міста та вроджене месіанство, яке привело його на поле бою з наркоманією в своєму місті.
Ройзман став героєм нашого часу через свою системну боротьбу проти наркоманії.
Для цього він створив фонд «Місто без наркотиків» (символічно, що логотипом Фонду є зображення дельфіна…). Що вони зробили? Ройзман і група однодумців організували «громадянську війну проти наркоманії», в якій ніхто не грався в толерантність. Фонд, спільно з небайдужими уральцями став ініціатором серії операцій проти наркоторговців використовуючи всі сучасні методи комунікації та мережевий проектовий підхід, а також грубу фізичну силу.
Першою ластівкою, що зробила відомим цю організацію стало відео де місцеві міліціонери розпивали спиртні напої з наркоторговцями (представниками національних меншин), при цьому неподалік відбувався відкритий продаж наркотичних речовин в циганському поселенні. Терпіти далі було неможливо… За Ройзманом закріпився імідж відмороженого на всю голову націоналіста, оскільки його громадські рейди відбувались в місцях компактного проживання циган та таджиків. Існує багато легенд про жорсткі розправи над наркодилерами нацменами і те, що з ними «бойові дельфіни» особливо не церемонилися – факт.
1999 року (ще задовго до появи соціальних мереж та інших «фейсбуків») Ройзман з командою зареєстрували номер пейджера 002 абонент «Без наркотиків». Цей номер став основою для самоорганізації громади проти наркоманії. У співпраці з правоохоронними органами проводився збір та аналіз інформації про наркоторгівців. «Здорові російські хлопці» приймали участь у вилазках проти етнічних мафій, що прикормили місцевих правоохоронців. Там де можна було вирішити справу у рамках закону — добровольці організували автотранспорт, виступали понятими під час виїмки, свідчили в судах… Уральці повірили Ройзману і він їх не підвів. Систематично ведучи боротьбу проти наркоторгівлі, смертність від передозування в його рідному Єкатеринбурзі упала майже в 12 разів, етнічні кримінальні угрупування були розбиті, наркоторгівці оминали місто без наркотиків (так само, як акули оминали місця де «рулять» дельфіни) .
Проте, найлютіший ворог ховається там де найменше очікуєш його зустріти. Після переможної битви з наркоторговцями постала проблема реабілітації величезної кількості наркоманів, що перестали отримувати свою дурь. І Ройзман не сховав голову в пісок, а зайнявся реабілітацією наркоманів… у не зовсім толерантний, фірмовий для себе спосіб. Його фонд почав створювати реабілітаційні центри для безмедикаментозної реабілітації наркоманів.Якщо по-простому, то наркоманів просто приковували кайданками до ліжка та ізольовували від можливості вживати наркотики, прирікаючи на неземну біль і постійну нелюдську ломку. Ройзман їх хворими не вважав. Реабілітанти, переживаючи найлютіші муки ломки, починали заново вчитися жити без наркотиків — робити фізичну роботу, займатися спортом, самостійно заробляти на життя. Сам Ройзман говорить про більш ніж 5000 (!) людей, що після його центрів повернулися до нормального життя. В реабілітаційні центри Ройзмана йшли тоді, коли надії та зворотної дороги уже не було…
Він став легендою і живим символом Правди (таке собі реальне втілення Даніли Багрова з «Брату 2»).
Беззаперечні успіхи привели до того, що проти Фонду почалася справжня війна. Вся корупційна вертикаль, з її продажними чиновниками, нечистоплотними перевертнями в погонах була повернута проти народного героя. Місцеві правоохоронні органи почали пресувати реабілітаційні центри під приводом незаконного утримання реабілітантів. Фонд і Ройзман звинувачувалися в застосуванні фізичного насильства до наркоманів і наркоторговців. До цькування долучилися ліберали і всілякі інші «правозахисники».
Так «система» отримала системного (перепрошую за каламбур) політичного ворога …9 вересня Ройзман став мером Єкатеринбургу. І історія його боротьби ще не завершилась.
П.С.
Дуже часто спілкуючись з представниками місцевих еліт, майже завжди бачив у їх очах віру у магію політичних технологій і реклами. Вони ще досі вірять, що політиками стають заплативши бабки «рішалі» чи облизавши дупу якогось великого начальника. Вони надіються говорити пусті слова, іти на компроміс з совістю і при цьому мати народну любов…але чим далі – ховати свою істинну сутність буде все важче. Сотні блогерів, небайдужих громадських активістів виведуть на чисту воду навіть найхитрішого з політичних лисів.
Настає час левів. Тих політиків, що є щирими і совісними. Вони говорять, що думають і роблять так, як говорять. Євген Ройзман одне з облич такої політики майбутнього.
Чи можливий такий політик в Чернівцях? Скоріше ні. Такі як Ройзман народжуються на краю соціальної прірви де є тільки добро і тільки зло. Умовний опозиційний борець за інтереси «підприємців» Калинки, ніколи не матиме любові всього міста. Більше шансів мають відморожені борці з монополістами (типу місцевих обленерго).
Для громадських діячів Чернівців потрібні хороші приклади для наслідування. Технологічно шлях до влади для них виглядає наступним чином: 1) Наявність однозначної проблеми 2) Лідер, що організовує системний спротив явищу, використовуючи мережеві технології 3) Легалізація боротьби з проблемою через роботу в ЗМІ і роботу з цільовими аудиторіями 4) Вихід на державний рівень, актуалізація проблеми, суспільний діалог 5) Вирішення інших нагальних проблем, що напряму стикаються з основною проблемою 6) Перехід з громадянського суспільства у владу для системного вирішення центральної проблеми.
У такій системі цінностей зовсім нівелюється роль партій та інших посередників (типу «рішал»). Все залежатиме від роботи людини і конкретних результатів, які вона здатна досягнути.
В політичному житті ми на один цикл відстаємо від Росії. Очікувати появи на політичних посадах перших лідерів громадянського суспільства варто уже на найближчих місцевих виборах. Поки російські «бойові дельфіни» уже починають ганяти своїх «акул», наші лише починають гуртуватися…
Написано для сайту
41 коментар
«Сповідники» регі і растафаріанства — пацифісти і оптимісти, аж занадто — втрачається критичність мислення і бачення не з одного кута
Мій батько вірив у Мороза — батьку було боляче і мені за нього, я вірив у Ющенка і ще декількох — мені було боляче, батькам і друзям за мене, один із моїх старших друзів вірив у Януковича і його проросійський шлях — болить йому вже давно.
Михайле, пробач нас «гопніків». За те що потроху вчимося обирати не тільки емоціями і особистісно-суб'єктивними вподобаннями, але і розумом. А підозрілі і обачливі — не грошей заради, а щоб і справді людину гідну обрати, а не успішний політичний проект.
Країні потрібні герої, а не критичне осмислення їх діяльності. Герої рухають суспільство вперед. А критики, що не здатні стати Героями, ставлять їм палки в колеса. така їх гнила прнирода. і чого я маю бути одним з таких критиків?
m-pansyk.vkursi.com/5905.html
і імєнно анафему…