Політологія революцій. Частина 1: Навіщо потрібна дестабілізація?

Дестабілізація в умовах кризи – небезпечна річ, але одночасно, це і великий шанс для якісної трансформації існуючої у місті К. та країні загалом, системи відносин між пануючим класом та громадянами.
 
Головна мета дестабілізації (поряд з інтересами груп людей, які цей проект будуть підтримувати і реалізовувати) – зуміти ефективно скористатися можливими наслідками цих подій, для якісної зміни існуючої системи (яка, деякий час, буде знаходитися в режимі перезавантаження після ряду критичних подій). Не інстинктивних змін, як в період «після помаранчевої революції», а чітко спланованих і продуманих, ще до початку активної фази дестабілізації.
 
Система, що зазнала в своєму розвитку якісний стрибок, не пам’ятає свого минулого. Точніше, її подальший розвиток не залежить від історії системи до критичного моменту. Чітке розуміння цього, дозволяє широкомасштабній кампанії по дестабілізації не лише, завдати нищівного удару по пануючому в місті К. правлячому класу та якісно змінити структуру політичних акторів, але й надати імпульс для створення нової політичної реальності, що базуватиметься на здатності майбутнього пануючого політичного класу швидко та ефективно комунікувати з громадянами, адекватно реагуючи на сучасні глобальні та локальні виклики.
 
Дестабілізація – (як метафора) це жорстка розмова всередині родини, після якої «і батьки, і діти» змінюють свою поведінку.
 
Найсвіжіші приклади блискавичних повалень існуючих режимів – говорять потенціальним організаторам «керованого хаоса» про те, що існує реальна можливість швидко змінити пануючий клас, не лише на рівні держав, а й локально – за допомогою чіткого виконання попередньо складеного плану дій та оперативній та адекватній реакції на незаплановані події з боку виконавців дестабілізаційного сценарію.
 
В нашій конкретній ситуації, існуючий в місті К. режим, що контролюється невеликою групою людей, перестав бути адекватним соціальним та економічним викликам та приховувати свої явні бажання особистого збагачення за рахунок державних та міських ресурсів. Подібна поведінка викликає однозначну реакцію (крайнє несприйняття) у більшості жителів міста К. Це дає підстави вважати, що якщо (не дай Бог! J) з пануючим класом раптом трапиться якась біда, то навряд чи, за ним будуть жалкувати, переважна більшість жителів міста та країни. 
 
Виходячі з цього, як би дивно це не прозвучало – штучна дестабілізація ситуації в місті К. відіграє позитивну роль в нинішній ситуації. Результатом дестабілізації стане, або зміна правлячого класу, або серйозний перегляд збоку еліти, системи відносин між громадянами та пануючим класом.
 
Саме тому, спонтанні, не сплановані заздалегідь акції, можуть привести до неконтрольованих жодним внутрішнім гравцем подій, результатом яких може стати не зміна еліт, а громадянський конфлікт, що безперечно, буде використаний іншими державами та наднаціональними структурами в своїх інтересах. Це найголовніший виклик, який повинен бути першочергово врахований, при реалізації сценарію дестабілізації любим з внутрішніх гравців.
 
Найважливішою та ключовою позицією для розуміння потенційних організаторів та виконавців є те, що дестабілізація ситуації в місті К. призведе до ланцюгової реакції по всій країні, але «об’єктом ненависті» стане не «якийсь мер», а Президент країни та правлячі олігархічні групи. Тому попередній план організації дестабілізації в столичному місті К., пропонуватиме, крім соціально-економічних претензій до міської влади, ще й нові альтернативи, образи, зрозумілі для переважної більшості громадян країни, які будуть готові підтримувати активну фазу дестабілізації та перенести напрацьовані попередньо моделі міста К. на територію всієї країни.
 
Основною причиною, яка, як нам представляється, повинна побудити в громадянах бажання до дестабілізації ситуації в місті К., є відчуття того, що режим, чи, точніше, групи осіб всередині цих режимів, позбавили більшість соціально активних та готових до рішучих дій, пасіонарних громадян міста К. політичних і, що більш важливо в умовах кризи, економічних та соціальних прав та можливостей для самоактуалізації та самореалізації.
 
Протистояння з владою, та наявність заздалегідь підготовлених «ідей» та образів нового міста (країни?) дає шанс на те, що під час активної фази дестабілізації з’являться сили та громадські об’єднання нової формації, жорстокі та швидкі, такі, що не розбираються в нюансах ідеології та коли є нагальна необхідність – завдають удари прямої дії.
 
Саме сили, які здатні в умовах кризи спланувати і реалізувати дестабілізаційний сценарій – відповідають викликам часу та здатні ефективно протистояти монолітній команді пануючого класу та в підсумку стати новою, відповідальною та адекватною часу елітою.
 
П.С. (матеріал є відірваним від реальності ессе — тобто творчою уявою автора. Всі збіги з реальною ситуацію є випадковими)
П.П.С. написано в 2010 році.