Кандидат 88

Якби не сталося Євромайдану, то президентський «виборчий театр» 2014-15 років, скоріше за все, проходив би в контексті протиборства лише двох основних сюжетних ліній. Першу сюжетну лінію розкручувала б опозиція. Її суть в тому, що «хороший проєвропейський кандидат від опозиції» долає в другому турі «поганого чинного проросійського президента». Друга сюжетна лінія продюсувалася б владою. Згідно її фабули – чинний президент («в дошку свій пацан...», який уособлює стабільність та поступальний розвиток) боронить країну від «Кандидата 88» (людини, або декількох людей зі стану опозиції, штучно затиснутих в образ «фашистської загрози», що намагається нав’язати свою ганебну волю непохитному, як останній цвях для домовини, південно-східному провладному робітнику). У боротьбі цих двох основних сюжетних ліній-установок, мав би народитися новий (старий-новий) український гарант. Ці сценарії вигідні більшості системних гравців, які при будь-якому з можливих фіналів виборчої «священної війни», зберігають свій статус-кво як економічно, так і політично. Але несподівано стався Євромайдан...

Цей історичний поворот, ще на один рівень підвищив і так максимальні ставки у грі та поміж іншим, сплутав карти всім внутрішнім гравцям. Тепер дві сюжетні лінії мають бути скориговані з «поправкою на Майдан». Подібний фактор невизначеності зробить майбутні великі вибори яскравими та подієвими, але нелогічними та абсурдними з точки зору формальної логіки людини-думаючої. Найбільш абсурдні та, на перший погляд, нелогічні трансформації мають відбутися з т.зв. «Кандидатом 88», штучним образом опонента чинної влади. Тут варто додати важливе уточнення. «Кандидат 88» – це не конкретний політик, це технологічна ніша (або простіше – пастка системи). Цю нішу складають легкопрогнозовані стереотипні особливості у поведінці опозиційних політиків, які подаються виборцям для однозначного відторгнення та відповідної мобілізації на протестне голосування проти цього «страшного» образу.

Оскільки логіка подій змінилася, «Кандидат 88» перед тим, як зайняти наперед визначену нішу вигідного спаринг-партнера для Януковича, має виконати «домашню роботу» по знищенню позитивної пасіонарності Євромайдану, який псує передвиборні домашні заготовки і влади, і опозиції на 2014-15 роки.

Своїми руками та дідівськими методами владна вертикаль цю задачу не вирішить. Її дії: силові, тупі, нелогічні – по-факту, лише посилюють силу протидії суспільства та погіршують і так невеликі шанси на збереження вибудуваної системи управління державою. Невмотивована жорстокість «беркутів» та інших правоохоронців, упереджені рішення судів, а також «чєчєтови-царьови» своєю неадекватністю лише посилюють легітимність громадянського спротиву режиму Януковича. Для того, щоб нейтралізувати масові громадянські виступи владним стратегам потрібні «чужі руки». Опозиційні. Розвалити Євромайдан має оновлений «Кандидат 88»… Ця задача системна і має декілька етапів. По-справжньому валити Євромайдан мають «свої».

Порядок демобілізації може проходити за наступним сценарієм. Першиий етап – відчудження активних категорій виборців від самоідентифікації з Євромайданом. Це відбувається через внесення ідеологічних та політичних протиріч між учасниками протесту. Використання масового виступу людей для реалізації власних ідеологічних цілей (наприклад) «правими», одразу викликає небажання брати активну участь у спільній діяльності «лівих» та лібералів, їх прямих опонентів. Участь представників ЛГБТ спільнот бісить націоналістів. Безкінечні співи та виступи колективів народної самодіяльності – відштовхують інтелектуалів та готових до дій громадських активістів. І так далі, і тому подібне… Граючи на цих та багатьох інших протиріччях, прямі противники Євромайдану (як неконтрольованого системою явища) гальмують активний розвиток неформальних мережевих громадських об’єднань. Такий сценарій вигідний і владі, і опозиції, тому на цьому етапі їх інтереси (у призупиненні розростання Майдану, як надідеологічного та надполітичного руху) об’єднались. Другим етапом системної дезінтеграції є усереднення місії Євромайдану та привласнення результатів громадського спротиву собі. Цей етап забезпечують опозиційні політики, що бажають перенаправити інтелектуальний, емоційний та людський ресурс протесту на свою власну користь. Політики спрощують громадянський феномен до рівня власного, одномірного розуміння політики. Уже зараз ми є свідками цього процесу. Місія громадського виступу людей поступово, але систематично понижується. В пилу емоційного катарсису, більшість громадян навіть і не побачили, як опозиціонери штучно понижали початкову місію Євромайдану. За місяць «слон почав бігати за собаками, які гавкають коло нього». Місія зміни існуючої совкової системи та євроінтеграції України знизилася до вимоги відставки Януковича, від відставки Януковича до зміни уряду Азарова, від зміни уряду до відставки Захарченка, від відставки Захарченка до бойкоту товарів та послуг «регіоналів», від бойкоту товарів до закликів «місцевих сумашедших» не подавати руки, не сідати за стіл і не колядувати… Буквально за місяць, руками опозиції та за інформаційною підтримкою влади місія «Європейська нова Україна» була опущення до рівня побутової шароварщини, яка уже жодної суттєвої небезпеки для режиму Януковича не несе. Третій етап – пошук «хлопчиків для биття» («противсіхів» і т.д.), на яких скидаються провина за невдачі уже не живого (мережевого), а інерційного (вертикального) проекту опозиції. Всі активісти, що намагатимуться повернути початкові цілі Євромайдану, діяти логічно та самостійно чи вказувати на очевидні помилки – одразу стають «проектами Банкової» і «політтехнологами влади», хрунями, ворогами і т.д. Четвертий етап – зміна однозначності міжнародної оцінки Євромайдану. Етап останній – «закриття майдану» та перехід до контрольованих і прогнозованих двох основних сюжетних ліній наступаючої президентської виборчої кампанії, про які я писав на початку статті.

Роль «Кандидата 88» по зачистці громадської ініціативи виконують разом і влада, і опозиція. САМА СИСТЕМА об’єдналась для мокання в лайно будь-яких об’єднуючих проявів громадян. Ця сама Система «множить на нуль» всіх тих, хто бажає з нею боротися і не бажає жити у суспільстві постійної брехні та подвійних стандартів. «Кандидат 88» – уже не спаринг-партнер Януковича, а зібраний образ захисника Системи, такого собі «агента Сміта», який має тисячу облич тих людей, що не бажають змін. Цей образ може об’єднувати у дивні представників влади і опозиції, що своїми «простими рішеннями» (теза Романенка з «Хвилі») ведуть країну до розколу і морального зубожіння громадян, які продовжують вірити в «лжепророків» та магію формули «Іванов прийде – порядок наведе».

Євромайдан – постмодерне по своїй суті явище. Всі ідеології і прагнення, вся архаїка і модерн, вся бойовитість і мазохізм активної частини українців зустрілись в точці однієї ідеї – зміні «совкової» системи цінностей. Сакральна ідея зовсім не в перемозі над режимом Януковича. Пострадянська система має не лише бути зруйнованою, а і перерости в нову якість (мережеве суспільство) де і праві, і ліві з лібералами, і політики, і громадські діячі матимуть точки для об’єднання та можливість самореалізації в рамках української держави. Нова якість – постідеологічна. В ній тон задаватимуть раціональні рішення, а не гучний хоровий спів державного славня чи утопічне прагнення воз’єднатися з МазаРашою.

Постідеологія Євромайдану дає шанс українцям стати відкритими для світу. Об’єднанні фантомними образами Європи, українці на хвилинку досягнули своєї власної нірвани… Але у ейфоричному полоні близького щастя, ми знову почали надіятися, що хтось прийде (не я, але хтось хороший) і порядок наведе. І тут починається втрата відчуття реальності і замість «персонального Ісуса» приходить «Кандидат 88».

(текст написано ДО подій на Грушевського. Він із серії тих нещасливих текстів, які були б супер актуальними, але через особистісний фактор не були надруковані… але рукописи не горять. Залишаю тут для історії...)

3 коментарі

Святослав Вишинський
«Правий сектор» владі шанси провернути такий сценарій усе ще залишає. З іншого боку, він же дозволяє опозиції в цей сценарій не «вписатись», протиставивши себе радикалам і навісивши на них ярлики «провокаторів» і «проекту Банкової».
Святослав Вишинський
Тим не менше, і в ситуації, коли «Правий сектор» піде на (будь-які) вибори самостійно, і коли офіційно підтримає ліберальну опозицію — це зіграє проти неї. В першому випадку за рахунок розпорошення електорату, в другому — за рахунок іміджевих втрат і мобілізації східноукраїнських виборців.
Михайло Шморгун
Забагато уваги для Правого Сектору імхо… Вони будуть втрачати при любій конфігурації системи окрім революційної.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте