Депутати з народом! або поверніть Федорука і Бурбака в Київ!
Поки в Києві хаос, народні депутати від ВО Батьківщини Микола Трохимович Федорук та Максим Бурбак поїхали до Чернівців...
Для тих хто не розуміє, поясню — кожна година затягування засідання в Верховній Раді коштує людських життів. Поки їх там на місці не буде 226 — нічого не почнеться. Саме зараз Федорук і Бурбак мають бути в ВР, а не займатися зведенням власних старих рахунків в Чернівцях…
Для тих хто не розуміє, поясню — кожна година затягування засідання в Верховній Раді коштує людських життів. Поки їх там на місці не буде 226 — нічого не почнеться. Саме зараз Федорук і Бурбак мають бути в ВР, а не займатися зведенням власних старих рахунків в Чернівцях…
57 коментарів
1. На відміну від деяких буковинських журналістів, Михайло Шморгун завжди говорить і пише те, що думає, і ніколи не виступає на замовлення. Якщо хтось не вірить, що люди не продаються — напевно, повинен подумати двічі, перш ніж говорити про «нову Україну».
2. На відміну від більшості тих, хто йому в чомусь дорікає — Михайло Шморгун був у Києві на Майдані, і не один раз. В т.ч. на вул. Банковій 1 грудня, де дихав газом, а не знімав себе на фотокамеру для місцевих опозиційних сайтів.
Час усе розставить на свої місця. Найперше наші емоції та оцінки.
А я просто назвав речі своїми іменами. «Плюнув в карти»
Чекати, поки «час розставить на свої місця» «наші емоції та оцінки» — це вдавати, що не помічаєш, як тональність провладних сайтів і каналів плавно змінюється на опозиційну, а «колег», які своєю писаниною утримували в мізках людей цей режим на висоті — почати вшановувати як героїв. Бо вони «усвідомили» і «зробили вибір» — як вчорашні «регіонали» в Чернівцях, Кіцмані і Новоселиці.
І перестаньте, Святославе, перекручувати дійсність — хоча Ви у цьому й майстер. «Хтось» (а я розумію, мова про мене) точно знає (а це більше, ніж просто вірити), що люди не продаються. Але це знання поширюється не на всіх «теоретиків революції». І говорити про нову Україну — мою нову Україну, до становлення якої я таки долучаюся — буду тоді, коли вважатиму за потрібне. Якщо Вам неприємно — не слухайте і не читайте. До речі, я не з Вами про неї говорила.
Ні, не просто. А я от не знаю, чи трійка опозиціонерів не домовилась з Януковичем і чи вони не вороги теж.
Oleksandr Doniy (Facebook)
У Верховній Раді щойно я запропонував проголосувати акт про відсторонення Віктора Януковича від влади. Знаєте, хто мене почав закрикувати? Свободівці і частина батьківщинівців. Зрадники, що домовляється за спинами з Янеком! Рядові свободі віці гинуть на вулиці проти узурпатора Януковича, а депутати-свободівці виступають у ВР проти відсторонення Янека від влади. Якщо це не зрада, то що таке зрада?
Ворог — система. Опозиція — частина корупційної системи.
От скажть мені, тільки чесно. На Вашу думку, якщо б Янукович таки придушив майдан, всі ці опозиційні депутати не повернулися б в парламент на свої теплі місця? Чи не тому вони залишали собі шлях для відступу відсторонюючись від активістів які вели радикальніші дії?
2. «Відстороненням від радикальних дій» Ви називаєте події 24 січня під ОДА? Адже Папієв в коментарі телеканалам чітко назвав «зачинщиків» (без суду і слідства, до речі) — Бурбака, Кобевка і Маловажного. Хто відсторонився? Бурбак, якому Ви закидаєте «теплі місця в парламенті»? Кобевко, якому Святослав закидає «фотографування на барикадах для деяких сайтів»? Ну про Маловажного не питаю, бо він і є тим, від кого начебто «відсторонювалися».
3. Чесно, на мою думку — звісно, ручатися ні за кого з політиків не можна. Майже. Сьогодні — хіба що за Парубія (моя суб'єктивна думка).
4. Позиція Тимошенко має значення.
5. А от моя позиція в усьому цьому точно не вирішальна. Але публічна. Чи не тому стільки уваги і критики до моєї скромної позиції?
3. Цілком підтримую стосовно Парубія.
5. Вашу позицію поважаю. Апелюю не довіряти нікому з опозиції і жорстко контролювати. А конструктивна критика завжди важлива і необхідна.
Ну і добре, що, попри певні розбіжності, здатність одне одного чути ще не геть втрачена.
І не потрібно говорити, що Ви не в політиці, а в журналістиці: Ваша риторика — це риторика партійного функціонера, а не критичного журналіста. Ви боїтесь ставити запитання там, де це розходиться з Вашою партійністю, адже останню Ви, очевидно, ставите вище за журналістську чесність. Принаймні, сьогодні. (Коли замість політичних гасел Ви повернетесь до фахового аналізу — я перегляну свою думку).
До речі, я ніколи не займалася політичним аналізом і наразі не маю таких планів. Тож моя журналістика і моя особиста риторика ніяк не суперечать одна одній.
Звісно, що Свят став ворогом народу і я йому не заздрю, це нелегко. Але рано чи пізно ці ЗМІ повинні змінитись, ми не побудуємо нормальну державу без незалежних ЗМІ.
Давайте факти. Додумувати Ви мастаки… давайте факти! Якщо фактів нема — майте мужність забрати свої слова назад!
По суті- немає у Вас аргументів.Ваші закиди в мою сторону безпідставні. Намагання приплести до продана і регіоналів — смішні і неправдиві.
Я зараз — директор приватного підприємства «Еней». До того — приватний підприємець. До того — аналітик в політичній партії Єдиний Центр. Все інше — здогадки і інтриги заздрісників мого приємного хоббі — стратегічного консультування…
Все.
Щодо Продана — не бачу нічого смішного в тому, що людина, якій байдуже, хто фінансує ЗМІ, отримує гонорари в цьому ЗМІ і ще й повчає решту ЗМІ в тому, аби ті були чесними в фінансуванні. Вам смішно з цієї ситуації?
Маю сподівання, що в газеті «Версії», де Ви працюєте, цензури також немає, а тому, як журналіст, переймаєтесь не бухгалтерією, а роботою над якісними матеріалами, за які несете відповідальність Ви, а не хтось інший. За мої тексти не переймайтесь — я пишу їх сам, точки зору мені не замовляють і матеріали не цензуруються (у противному випадку я не дам дозволу їх публікувати). В авторській редакції через 24 год. розміщую їх у своєму блозі — відтак кожен бажаючий має змогу порівняти обидва варіанти. Тож принципово і не цікавлюсь тими речами, які можуть мене відволікати.
А тепер повернемось до журналістів, які, вішаючи ярлики на інших, роблять це в першу чергу для того, аби не говорити про себе. Все-таки залишається відкритим питання про те, чому деякі з них, вдаючи із себе палких опозиціонерів, розміщують (за плату) провладні матеріали, з якими вони самі не погоджуються, і при цьому вперто заперечують факти оплати і не ставлять позначку «на правах реклами» (тоді би в читачів не виникало запитань). Або провокують за «бомбони» ті чи інші суспільні теми в потрібному замовникові ключі — замовникові, до речі, не від опозиції, про що вони більш ніж поінформовані.
N.B. Ви намагаєтесь поставити мені незручні запитання, спираючись на гіпотези, тоді як я формулюю запитання, спираючись на факти. Я на Ваші запитання даю розширені і, сподіваюсь, ясні та вичерпні відповіді, а Ви на мої — чомусь ні. Це випадковість?
Єдине, що характелизує моє хоббі — результативність. У Єці — мер з 76%, у гп — поміг стати депутатами Руслану, Саші… Ще пару мерів на сході, вцентрі, на львівщині…
А Удар… я хотів там працювати офіційно, але мене оббрехав один товариш журналіст з подачі одного з Ваших нардепів…
А ще — я завжди принциповий противник брехні. через це патологічні брехуни і їх захисники журналісти, партійні криси, продажні журналісти мене мочать публічно і непублічно…
А Вам Маріано навіщо мене мочити? бо я написав, що Бурбак і Фудорук мали бути в Києві, а не вирішувати свої питання в чернівцях? тільки це? чи може Вам Ваше партійне начальство дало команду?
Я Вас прошу — перестаньте. Ви професіонал. Я до професіоналів претензій не маю.
Щодо «моїх гонорарів» — то мушу Вас розчарувати. Ба більше — доведете факт отримання мною грошей, отримаєте в 5 раз більше від мене(та хоть в 100 раз...)!
Щодо «мочити» — Ви якось перебільшуєте власну значимість в житті, наприклад, журналістів. Або «партійного керівництва», яке, на Вашу думку, тільки про Вас і думає, і ще й команди щодо Вас дає. І чомусь вважаєте висловлення власної думки, відмінної від Вашої, з певного питання — «мочиловом».
Щодо гонорарів — а хіба сайт «Таймз» ще й гонорарів не платить за статті? Просто я знаю одну людину, яка теж писала що хотіла, до того ж без жодної політики — але пішла з газети «Свобода слова» з принципу. І їй гроші потрібні чи не більше за нас з вами, Михайле. Але вона пішла. Бо папієвські гроші смерділи.
Таймс мене не цікавить. Мене цікавить Стрічка. Стрічка — наш проект з Ігорем і Святом. За інші проекти хай відповідають їх автори.
Маріанна, я ще раз кажу — до Вас нема претензій. Ви професіонал. Є претензії до брехунів і ідіотів, яких Ви захищаєте…
Для мене це — справа принципу і тому не приймайте на Себе те, що призначається їм…
Все що вимагається від чернівецьких ЗМІ — якщо вже розміщують замовний матеріал, то відмічати його «на правах реклами». Це дуже просто вимога, вимога правди. Інакше, якщо журналіст розміщує під своїм ім'ям замовну статтю, то це підла брехня.
Ви згідні з цим?
Святославе, не вдавайте невинного, я не збираюся Вас переконувати в тому, що Ви самі чудово знаєте — хто фінансує сайт «Таймз». Ви ж підписуєтеся як «медіа-експерт». А такі речі передбачають певні знання.
Про каси газет — ні, я не готова стверджувати, що вони «чисті». І ніколи не стверджувала. І не виправдовувала. Але й не займалася «медіа-експертним кілерством».
Про решту — пізніше.
Втім, не вперше і не лишень мені деякі опозиційні журналісти приписують цілеспрямовану роботу на названих Вами осіб — при тому, що з цими політичними фігурами ні я, ні Михайло Шморгун у дійсності навіть не знайомі. Тим не менше, Ваш колега по цеху Юрій Чорней 11 січня 2014 р. зайшов так далеко, що поширив інформацію про мою зустріч з «обласним очільником» (він мав на увазі Михайла Папієва?):
В якусь мить мені здалося, що журналісти знають про всі події — навіть про ті, які ніколи не відбувались. До речі, як і Михайло Шморгун, я попросив у, варто думати, «професійного» журналіста, який завжди керується «фактами» (а іноді, вибірково, і «принципом об'єктивності»), пояснень, доказів, аргументів — або вибачення і спростування неправдивих чуток. Не дочекався. Звісно, не Вам пояснювати мотиви колег, але ситуація видається дуже показовою.
P.S. Коли я говорю про «медіа-експертизу», то маю на увазі речі переважно технічного, а не політичного порядку, і веду мову першочергово про цифрові медіа, зокрема у філософсько-культурологічному вимірі. Не плутайте все в одне — кожен у силу власних знань та інтересів має конкретну спеціалізацію. У т.ч. журналісти, політологи та ін.
Це означає, що цією інформацією я не володію і, до слова, ніколи не намагався дізнатись (хоча ця тема частково підіймається у ще неопублікованній статті від 29 січня 2014 р.). Що Вам може підтвердити і редактор «The Chernivtsi Times» Сергій Воронцов. Чому? Тому що я не пишу на замовлення і мої тексти публікуються без цензури. Можливо, це єдиний подібний прецедент у Чернівцях насьогодні.
Джерела (i.e. з номерами рахунків) фінансування телеканалу «Чернівецький промінь» мені достеменно невідомі, але ще у статті «Нове телебачення. Старого міста» від 26 грудня 2013 р., опублікованій на шпальтах «The Chernivtsi Times», мною було сказано:
Мені так само невідомі джерела фінансування газети «Версії», в якій Ви працюєте, і в якій протягом 2013 р. мені доводилось кілька разів публікуватись. Редактора видання Людмилу Чередарик я про це не запитував. Так само, як не запитував редакторів чернівецьких газет «Доба», «Час» і «Погляд», де з 2003 р. періодично з'являлись мої статті. Я можу тільки назвати головного інвестора Інтернет-каналу «Чернівці TV», з яким я співпрацював на поч. 2013 р. — це компанія «LANGate», і про це я писав у статті від 26 грудня 2013 р.:
Очевидно, що більшість інших видань працюють за рахунок продажу «джинси» і реклами. Блогова мережа ВКурсі.ком — як громадянський проект за кошт ініціативної групи. До слова, маю зустрічне запитання стосовно джерел фінансування інформаційної агенції «BukNews» — воно озвучувалось на одному із засідань Чернівецького медіа-клубу восени 2013 р., але редактор видання Юрій Чорней відповіді на нього не дав.
Стосовно інтерпретацій — Ви не зрозуміли мого повідомлення. Приклад № 1: я не засуджую розміщення на сторінках «BukNews» прес-релізів Віталія Ткачука. Але якщо це відбувається, тоді видання не повинно називати себе «опозиційним» і давати моральні оцінки тим, хто критикує опозицію. Я також вважаю, що видання не може називати себе «об'єктивним» і «збалансованим», якщо воно ув'язується в інформаційні кампанії конкретних політичних партій і публікує їхні матеріали без позначки «на правах реклами». Але я не проти таких публікацій per se — речі просто слід називати своїми іменами.
Приклад № 2: я не проти громадської діяльності Петра Кобевка. Але я засуджую випадки, коли на публічних заходах він виконує «не журналістські функції», виступає на мітингах у ролі політика і закликає до конкретних політичних кроків, а у випадку зворотньої реакції — голословить про «перешкоджання журналістській діяльності». Не кажучи про те, що на прес-конференції і круглі столи він являється не для того, щоби зафіксувати події — а для того, щоби безпосередньо на них вплинути.
Чому професійне журналістське середовище не дає оцінок цим фактам, але натомість тиражує ярлики і плітки про тих, хто на ці факти вказує? Повторюсь іще раз: я не засуджую дії — я засуджую присвоєнням їм хибних контекстів. І я підкреслюю це ще з травня 2013 р.:
Насправді я несусвітній дурень. І Бурбак, і Федорукна папері голосували 20 го лютого…
«Плюньте дурневі в очі»
Я знаю, що зараз підуть розмови, мол революційна доцільність, запроданець так-інше… Але не можна брати на себе відповідальність голосувати особисто, а потім віддавати картки.
Я буду «Чесним» до кінця…
Я підозрював, що місцевий успіх людей пізніше припишуть опозиції, але не думав що це буде через 2 дні після подій.
Жаль Вас Юрій Ілліч…