Майдан 3.0. Час на нашому боці

Встигнути за часом. Ось справжня, головна та щоденна мета більшості мешканців України. Цей рух і наступаючий за ним калейдоскоп подій є прискореним КМБ для всіх хто свідомо вибрав свободу і справедливість. Умовний Майдан, а не умовну Новоросію. Свобода і справедливість не даються просто так. Їх отримають останні із тих, які зуміють «догнати час», усвідомити і зрозуміти його та створити новий формат відносин всередині якісно нового суспільства. Швидкість часу безжалісна до всіх тих хто не здатний змінюватися. Вони (а може і ми?) стануть жертвами прискорення часу. Темп постсправедливості не дає другого шансу неправді чи можливості «домовитися з обставинами». Курс долара, війна, криза і т.д. наші найбільші друзі. Чому так? Тому що всі ці «подарунки» є наслідком правильного вибору більшості суспільства. Відбувається ломка. Ми увійшли в активну фазу деконструкції «совка». І останні з нас матимуть щастя будувати нову державу за яку не буде соромно. З чистого аркушу.

Що відбувається?

«Прискорення часу» спричинило ряд  системних криз, найголовнішою і найбільш глибокою з яких є криза компетентності. Політичні еліти, інтелектуали, військові, журналісти, громадські діячі не здатні чітко описати існуючу ситуацію (якщо простіше – ніхто не знає «шо за фігня си робить науколо»). І тим більше не здатні її проаналізувати та скоригувати свої дії у відношенні до «спільних інтересів» (я вже не говорю про якесь  системне планування і наявність стратегічних чи тактичних дій). Така фатальна фрустрація веде до тотального знищення існуючої пост совкової системи, до фатального кінця проекту Україна в її нинішньому вигляді. І це не є так погано, як Ви си думаєте… У чому теперішній зміст існування середнього українця? Він вкладається в просту «совкову» формулу — плисти за течією, виживати і «гребти під себе». Але криза компетентності знищила «течію» і перетворила її на селевий потік. Війна з Росією нівелює питання життя і смерті у тих райдужних  реляціях до яких нас привчали з 1991 року. А економічна криза під час війни робить опцію «гребти під себе» небезпечною для здоровя та життя. Коротше – приїхали. А годинник тікає… Часу на вирішення проблем все менше…

Але Ви і так це все знаєте, або розумієте. Я про інше. На мою скромну думку, сьогодні в Україні відбуваються процеси деконструкції ієрархічних (вертикальних) систем та алгоритмів управління і підготовка до переходу  до мережевої держави. Майдан 2.0 стає постійним процесом нищення совкового укладу. Це нищення є актом і творчої дії (де відбувається інверсія ієрархії на мережу), і деструктивної дії (де знищення старої формації відбувається, як акт помсти минулому. Або як акт відновлення «справедливості». Що в принципі одне і теж...). Головне завдання – фізично нищити стару систему. Тому і фактичним завданням людей в наш час – є знищення ієрархічної пост совкової моделі управління і прийняття рішень. Якщо для цього прийдеться зробити ще один Майдан, він буде зроблений. Якщо для цього прийдеться пожертвувати порошенками-яценюками, коломойськими і всякими іншими фірташами то ця жертва буде здійснена навіть не задумуючись. Цей період у якому ми живемо триватиме аж до того моменту, допоки найактивніші мережі громадян не створять міцних соціально-політичних ліфтів у процеси прийняття рішень на всіх рівнях. Що по-факту означає фізичне усунення олігархії, совкової бюрократії, від процесу прийняття одноосібних рішень. І Час сьогодні грає на нашому боці.

3 коментарі

Святослав Вишинський
Що таке «мережева держава» — і чи держава це у строгому сенсі слова?
Михайло Шморгун
Мережева держава — держава колективної волі.
Мережева держава делегує більшіть своїх повноважень системним громадянським ініціативам.
Чи є державою? скоріше ні бо є скоріше форматом, а не формою…
Максим Пансик
www.youtube.com/watch?v=jSwmW3OxquY
Останній раз відредаговано
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте