Буковинська Народна Республіка: передумови появи і стратегія протидії

З значною долею нездорового цинізму дивлюсь за тим, як мєсні буковинські журналісти та поважні аналітики і громадські діячі розкручують істерію про групу Буковинська Народна Республіка в мережі «Вконтактє». Смішно не з того, що журналісти вкотре демонструють свою некомпетентність та намагаються в темній кімнаті знайти жирного чорного кота. Бог з ним. Не вперше і не в останнє. Розчаровує низький рівень розуміння ситуації інтелектуалами та політичним класом, які разом з тубільними журналістами вірять у магічну силу «груп вкантактах» і прочої єрунди, а системні передумови до дезінтеграційних процесів в упор не бачать і єстєствєно – нічого не роблять для недопущення катастрофічних сценаріїв в регіоні.

В це буде важко повірити деяким буковинським журналістам, але для початку сепаратизму в регіоні призведе не група в соцмережі (sic!), а співпадіння в одному часовому відрізку системних геополітичних та внутрішньо-українських передумов для катастрофічного сценарію. І звичайно ж, на ці процеси можна впливати. Але нікому. Ібо місцеві еліти отупіли вкрай в передчутті чергового дєрібану… Але лишимо їх – унилих та убогих ублюдків доби постмодерну у спокої.

Чи можлива, умовна Буковинська Народна Республіка? Так, умовно можлива! Ми з моїми колєгами з неформальної групи FamaCom розіграли гру з катастрофічними сценаріями, де в результаті моделювання мала створитися БНР, як така собі протодержавна формація. І ось який фактичний результат ми отримали.

Для створення БНР перш за все необхідна нова, унікальна комбінація зв’язків на геополітичному рівні. Є п’ять зовнішньополітичних гравців, ситуація в зовнішній та внутрішній політиці яких має зазнати докорінних змін. 1 ЄС та Росія – глобальні лідери і суб’єкти політики. В їх відносинах має наступити певний перелом і перехоплення стратегічної ініціативи від ЄС до Росії, яка за допомогою своїх економічних важелів має окреслити зону свого прямого впливу дугою Лугандон-Крим-Придністров’я. Частина ЄС («Стара Європа») за невтручання у ситуацію – отримує значну скидку на енергоносії та преференції в економічній співпраці. Третій гравець – регіональний лідер Румунія має вести самостійну гру і переживатиме кризу у відносинах з ЄС та все більше йтиме на співпрацю з Росією. Вона відмовляється від подальшої Європейської інтеграції і обирає свій власний шлях «Великої Румунії». У Молдові та Україні «всьо плохо». Вони об’єкти геополітики, а не гравці. За короткий час тут може відбутися конфлікт, безпосереднім учасником якого можуть стати найближчі до кордону райони Буковини, які за наявності волі Росії та Румунії можуть отримати фантомну суб’єктність. Так створилась наша умовна Буковинська Народна Республіка.

Тут саме час пояснити. Основна мета моделювання ситуацій на основі теорії катастроф — це отримання деяких «точок звірки», змодельованих ключових подій, звіряючи які з реальною ситуацією можна констатувати чи іде конкретна ситуація за катастрофічним сценарієм, чи ні. Відповідно, на основі такого позиціонування вибудовуються контрдії для недопущення катастрофічного сценарію, ще на ранніх стадіях .

Отже – розбираємо модель на «точки звірки» в розрізі основних об’єктів «гри-катастрофи»

Румунія:

— Перемога на виборах проросійських сил, що відкрито заявляють про відновлення історичної справедливості та реанімують ідею «Великої Румунії». За короткий час вона стає пануючою політичною платформою в країні.

— Економічна криза в ЄС розгортається. В Румунії нова влада ставить ставку на зовнішньополітичні успіхи. Замість внутрішніх проектів — проста формула «Буковина і Молдова Наш».

— Відбувається різкий провал європейського проекту в Румунії. В країні відбувається повне розчарування в політичних елітах, що проводили політику євроінтеграції. Проросійські сили проводять політику дискредитації євроінтеграції і витісняють «євро оптимістів» з політичного дискурсу.

— Відкрито проводиться економічна експансія російського «сімейного» капіталу в Румунії.

— Відбувається поступова скупка головних медіа та зміна орієнтирів громадської думки від про європейської до «великорумунської». Перемога емоцій над раціоналізмом у суспільному дискурсі.

— В громадській думці Україні створюється образ «недодержави», що не здатна забезпечити права румуномовної меншості та не здатна управляти «ісконнорумунськими» землями.

— Поява лідерів громадської думки та ключових політиків, що актуалізують питання самовизначення буковинців України та повернення Буковини до складу Румунії.

— Частиною державної політики стає встановлення формальних і неформальних контактів з групами впливу в Чернівецькій області та Молдові, які мають реалізовувати дану ідею.

— Далі – під час заворушень в Києві між кланом Порошенка і кланом Коломойського на території Чернівецької області створюється «умовна БНР» і реалізується сценарій, який ми пропрацювали, але вирішили не озвучувати (через «закон Мерфі»).

Молдова:

— В результаті «чесних виборів», з численними фальсифікаціями відбувається поразка про європейського кандидата на виборах Президента Молдови. Новий «лівий» Президент відкрито заявляє про «новий курс» на інтеграцію в проросійські наднаціональні структури і тісну співпрацю з Росією.

— Відмова від інтеграції в ЄС стає реальністю.

— Через незгоду з результатами виборів румуномовні, політичні еліти про європейської частини Молдови заявляють про фальсифікації. Кишенеу за підтримки Румунії заявляє про незмінність курсу на євроінтеграцію. Чинний проросійський президент просить допомоги у Росії. Проросійська частина країни проголошує початок процесу федералізації. В країні починається громадянський конфлікт.

— Відбувається значне збільшення військової присутності Росії в Придністров’ї та Гагаузії.

— Громадянський конфлікт між румуномовним і російськомовним населенням веде до створення нового територіального утворення (умовно «Велика народна федерація Бесарабії, Придністров’я і Гагаузії»).

— Висувається ідея єдності земель бессарабських об’єднаних мовною і релігійною спорідненістю.

— Просування ідеї нової держави в Чернівецькій і Одеській області. Надідея – об’єднання з Кримом і Лугандоном.

— Відбувається активна діяльність та фінансування груп впливу в Чернівецькій області.

— Нове територіальне утворення переключає економічну діяльність на Росію і її наднаціональні структури.

— Через власні внутрішні проблеми ми бачимо відсутність реакції Європи на процеси в Молдові.

(Десь приблизно такою має бути ситуація у внутрішній політиці найближчих сусідів. Фактично Росія, як заправський гопник віджимає цю частину у ЄС. Саме цей змодельований катастрофічний контекст дає можливість для народження Буковинської Народної Республіки і початку процесу дезінтеграції частини Чернівецької області.

Україна:

— Відсутність реформ приводить до погіршення економічної кризи і тотального недовольства владою.

— Іде боротьба за владу між кланом Порошенка і кланом Коломойського.

— Війна з Росією програється. Донбас їх…

— Україні створюють імідж «фейлд стейт».

— Ставиться питання щодо суверенітету країни загалом та деяких її територій зокрема.

— Через політичні розбірки держава не веде жодної політики щодо національних меншин.

— В країні не працюють соціальні ліфти.

— Київ ізолює регіональні еліти від політичних процесів.

— Корумпованість судів і правоохоронної системи доходить до нестерпної межі. В країні ведеться цілеспрямована «політика несправедливості».

— Реальних євро інтеграційних процесів не відбувається.

— В регіонах не залишилося ЛГД, які б підтримували ідею суверенітету і територіальної цілісності України.

— В регіонах починається формування альтернативних парамілітарних утворень.

— В прикордонних регіонах фактична влада переходить до альтернативних кримінальних банд, контрабандистських картелів, кланів зав’язаних на антизаконну діяльність, які не сприймають Української держави, як такої.

Коли зовнішній і внутрішньополітични накладаються один на одного є можливість для фактичного реалізації сценарію:

А) (Фантастичний) БНР іде у «Велику Румунію»:

Проросійські сили перемагають в Румунії і ставлять ставку на успіхи в зовнішній політиці. Україна валиться під внутрішніми протиріччями і бунтами. Зовнішні гравці дають месидж про Україну, як державу, що не склалась. Її суверенітет ставиться під питання. На території проходить референдум про створення умовної БНР, яка ставить своїм завданням інтеграцію до Румунії. Основна ідея – воз’єднання з «Великою Румунією». Підстава – втрата Україною суверенітету через програш у війні та відсутності легітимної влади.

(Цей сценарій ми назвали фантастичним, бо Румунія країна європейських цінностей і її проросійські сили є маргінальними. Румунія наш друг і потенційно найсильніший союзник в регіоні. Але все ж на то і існує моделювання, щоб навіть найнеймовірніші сценарії припрацьовувати.)

Б) (більш реальний) «Федерація Бессарабських Земель»:

У Молдові до влади приходять представники проросійських сил. Починається конфлікт між російськомовною та румуномовною частиною Молдови. За допомогою військової потуги Росії утворюється квазідержавне федеративне утворення. Вони виступають за приєднання частини Буковини та Одеської області. Через програш у війні України, ініціативна група умовної БНР проводить референдум і Буковинська Народна Республіка стає членом цієї квазіфедерації. Основні об’єднуючі лінії — церква і мова. Утворення складає передумову для об’єднання по дузі Бесарабія–Буковина–Крим–Лугандон–РФ.

Що робити уже зараз, щоб не допустити подібних катастрофічних сценаріїв Україною?

Стратегія протидії і упередження катастрофічних сценаріїв на трьох рівнях:

1) На зовнішньополітичному

— Повна підтримка проєвропейських урядів і президентів Румунії і Молдови

— Підтримка опозиції, яка теж є проєвропейською і визнає територіальну цілісність України

— Почати реальний процес інтеграції в тому числі на рівні міжрегіональному співпраці Україна-Румунія-Молдова

— Спільна протидія у боротьбі з проросійським економічним і політичним лоббі

— Спільний пошук зменшення економічної залежності від Росії та її державних корпорацій

— Створення антиросійського по-суті Балто-Чорноморського союзу держав

2) На внутрішньополітичному

— Проведення системних реформ

— Чітка політика щодо національних меншин та їх інтеграція в процес прийняття рішень на регіональному рівні

— Робота по створенню груп ЛГД, що виступали б за єдність України, культурний діалог та непорушність суверенітету.

— Відкриття соціальних ліфтів

— Судова справедливість

— Роботи по укріпленню кордону з Придністров’ям

— Постійний моніторинг ситуації в Румунії і Молдові

3) На регіональному

— Зачистка і повне викорінення національного криміналітету, контрабандистів в регіоні

— Співпраця між суміжними регіонами України, Молдови і Румунії. Фактична максимальна регіональна інтеграція.

— Діалог з місцевими елітами і надання їм можливості реально впливати на регіональну політику

— Робота з ЛГД, що будуть виступати за цілісність держави та будуть центром міжнаціонального діалогу

Це якщо коротко про рецепти протидії, які у відповідь на міфічні загрози дають цілком реальні алгоритми дій. І створюють не побоюсь цього слова «політику» по захисту територіальної цілісності регіону.

П.С. І на кінець знову про групу БНР «в кантактє»… Хз, ми не бачимо далі свого носа. Я впевнений, що навіть якщо нам всім вставлять по самі помідори і почнеться «обвал», журналісти будуть займатися своїми групами «в контактє». Ясно-понятно…

6 коментарів

Максим Пансик
Vive la România Mare! Відверто, вважав це конспірологічною теорією і темою для тролінгу. Та є маркери, які насторожують:
1. Політика подвійного громадянства, яка проводиться шляхом видачі паспортів громадянина Румунії на території Чернівецької і Закарпатської області.
2. Немалі вливання у «свої колишні» території — бізнес-проекти, суспільні проекти, культурні, освітні і гуманітарні проекти.
3. Присутність В Україні шкіл з румунською мовою викладання і повністю румунським культурним вихованням.
4. «Закриті румунські села» із своїми лідерами, мовою, звичаями, які не асимілюються в в українському просторі протягом довгого часу.
5. Присутність в Україні політиків, державних службовців і впливових осіб, які сповідують ідею Великої Румунії.
6. Прорумунський вплив релігійних громад на «колишніх своїх» територіях.
7. Відсутність реакції на голос Кремля — пропозиція Жиріновського розділити Україну. Виразну реакцію протесту висловила тільки Польща.

Молодець Мишко, гарна робота.
Михайло Шморгун
Тут потрібно мух від котлет відєднати. Спільні проекти — добре, закриті села — погано. Іт.д.
Святослав Вишинський
Чи увійде до складу Буковинської Народної Республіки на правах федерального суб'єкта Північно-Бесарабський автономний округ? Відтак чи стане БНР — Буковинською Федеративною Народною Республікою і які права в ній матиме вільне місто Сторожинець?
Михайло Шморгун
Зря Ви так. Механізм моделювання діє, а це головне.
Алгоритм прекрасний імхо…
Останній раз відредаговано
Святослав Вишинський
Ніхто не сперечається. Але є деякі логічні нестиковки.

По-перше, хто буде ініціатором умовної БНР — проросійські чи прорумунські сили? Адже політика Румунії в цьому регіоні входить у конфлікт з російською, і в разі дестабілізації Молдови через Одеську обл., Гагаузію та Придністров'я — Румунія та Україна стають союзниками, і тільки в разі повного колапсу другої перша вводить миротворчий контингент у Молдову і на Буковину (виходимо із ситуації, що при владі націоналісти і на Европу вони не оглядаються).

По-друге, якщо ініціаторами БНР є проросійські сили (наприклад, у Північній Бесарабії), то тема приєднання до націоналістичної (навіть проросійської) Румунії притягується «за вуха» — для них логічніше вимагати союзу з Придністров'ям і «червоною» Молдовою, в чому не зацікавлена Румунія, яка отримує або не отримує сигнал «SOS» від Києва і вводить миротворчі війська.

В обидвох ситуаціях рушиться проросійський дискурс у Румунії, адже за умови втручання Росії ніякої «Великої Румунії» не буде — а її невтручання можливе тільки ціною здачі Росією всієї Молдови і Буковини в обмін на фактичне визнання суверенітету самого лиш Придністров'я і, можливо, Гагаузії. Відповідно, рушіями умовної БНР на Буковині стають уже не проросійські сили — а суто румунські національні рухи. Такий сценарій (фактично новітній «пакт Молотова-Ріббентропа» між Москвою і Бухарестом) передбачає фактичну окупацію територій, а відтак розгортання війни за Буковину — стихійну появу буковинських і галицьких батальйонів самооборони, легітимацію ЗУНР і початок бойових дій, які, швидше за все, завершуються витісненням сил ЗУНР, але за ряду обставин дозволяють їй зберегти контроль над кількома районами і створюють великі проблеми всередині Румунії.

Відтак найцікавіше питання: якою має бути політика України відносно ПМР, Молдови і Румунії в коротко- і довгостроковій перспективі? Це питання заслуговує окремого геополітичного дослідження. Чи зацікавлена Україна у сприянні об'єднання Молдови і Румунії в обмін на дружнє «удушення» і можливе приєднання Придністров'я до Одеської обл. — та остаточне зачищення проросійського плацдарму в Бесарабії? Адже перехід Молдови і Гагаузії до Румунії означає, в разі сильної вертикалі в Києві, скріплення україно-румунського союзу проти Росії (в короткій перспективі) та системне погіршення румуно-російських відносин.

У довготривалій перспективі — це позбавляє Україну буферної зони з Румунією і розв'язує їй руки на Буковину і південь Одеської обл. в разі можливого альянсу з Росією, яка може «закрити очі» на утиски прав «російськомовних» у колишній Молдові в обмін на підтримку російського наступу на центральну і південну Україну. Але в цілому це залишає нерозв'язаними вузли московських інтересів на Буковині, в Тирасполі, Ізмаїлі і самій Одесі. Є суперечності, на яких Київ має змогу балансувати — особливо в разі великої балто-чорноморської геополітичної інтеграції, в якій, за умови регіоналізації та федералізації її суб'єктів, ділити вже буде нічого — інтереси та території ставатимуть «спільними».

Попередній висновок по транскордонній співпраці наступний: форсування мобільності населення і залучення румунських інвестицій збільшує інтереси Бухареста в регіоні. Мир миром, а апетити зростають — у разі приходу до влади в Румунії націоналістів тема загострюється. З іншого боку, в разі розміщення в регіоні сильного українського військового угруповання — стає зрозуміло, що не обійдеться без кровопролитної війни, яка виб'є і місцеве румунське населення, і знищить всі умови для бізнесу та інфраструктуру об'єктів, у які вкладені румунські гроші. Відтак основними лобістами миру і стабільності стають самі румунські інвестори в Бухаресті, а його гарантом — українські гармати у Чернівецькій та сусідніх областях.
Михайло Шморгун
Хороший коментар. Аж додати нічого.
1 — Головне питання для нас сам факт наявності у Києва політики, щодо Румунії і Молдови.
2 — факт наявності політики, щодо Румунії і Молдови серед регіональних еліт Буковини.
Ми зараз наче перейшли говорити від казкових моделей до ріалполітік… Тому відсутність будь-якої політики, має дві сторони. а) певний стратегічний програш б) потенціал для розвитку. Особисто я пропонував би гнути в середовищі варіант б. Думаю, що велику роль розкрутці цього варіанту може зіграти Тіміш, як людина системна. Хоча можу і помилятися.
Прикладом відсутності політики на румунському напрямку є згортання роботи консульства в Сучаві. це епік фейл зовнішньої політики, особливо після декларації про малий прикордонний рух.
Тому довгострокова перспектива хороший маячок, але до нього треба іти конкретними справами.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте