Лорд з Сторожинця
Люблю хороші метафори. У «Грі Престолів» є одна гарна пісенька, яку важають гімном клану Ланістерів. Зветься вона «Лорд із Кастамере» (або «Рейн із Кастамере», або «Дощі з Кастамере» — не суть важливо...).
У пісні розповідається історія Лорда Рейна, який не захотів прийняти об'єктивну реальність та «схиляти голову» перед юним Тайвіном Ланістером. Він вирішив цю саму об'єктивну реальність намахати і грати свою грубу гру в пику всім законам суспільства. У пісні для Рейна все закінчилось дуже прикро. Молодий Тайвін Ланістер вирізав всю фамілію Рейна так, що «лише дощі лунали в їх Кастамере». Історія проста і зрозуміла. Не будь дурним, живи за законами і не намагайся бути розумніше всіх.
Так було в пісні, але наяву українська реальність породжує немало місцевих аналогічних випадків. Найбільш яскравим із них є Лорд з Сторожинця і по дивному співпадінню місцевий голова РДА Бартош. Він є великим майстром слова і письма грамотних «тєлєг куданада» та перший друг свободи слова. Я уже про нього згадував. Так от. Тепер окрім мене до нього зявились питання і в міської ради. Чого? Тупо через те, що він не платить за землю, якою користується його підприємство. Не просто не платить, а принципово не платить.
Тобто, якщо простою мовою. Я голова адміністрації, я вас всіх на одному місці вертів, я платити за землю не буду. Десь так. Усі слова, усі заклики «жити по-новому» упираються в такого Лорда з Сторожинця, який ложив болт на всю громаду і на всю державу, яка існує тільки через те, що «якісь ідіоти» (В їх розумінні) платять податки. 12 тисяч гривень сума достатньо велика для маленького міста. Але тут важливіше принципи і підхід характерний для ранього Средньовіччя.
Розумієте, у нас у владі нічого не змінилося. Вони перестали боятися. Але це все не значить, що не змінились люди, які довго не будуть терпіти таких містечкових феодалів.
І якщо вірити пісні, то все буде по справедливості. Ібо:
Так он сказал, так он сказал,
Из Кастамере лорд.
С тех пор лишь дождь в пустынный зал
По лорду слёзы льёт.
А як буде в житті — покаже час.
У пісні розповідається історія Лорда Рейна, який не захотів прийняти об'єктивну реальність та «схиляти голову» перед юним Тайвіном Ланістером. Він вирішив цю саму об'єктивну реальність намахати і грати свою грубу гру в пику всім законам суспільства. У пісні для Рейна все закінчилось дуже прикро. Молодий Тайвін Ланістер вирізав всю фамілію Рейна так, що «лише дощі лунали в їх Кастамере». Історія проста і зрозуміла. Не будь дурним, живи за законами і не намагайся бути розумніше всіх.
Так було в пісні, але наяву українська реальність породжує немало місцевих аналогічних випадків. Найбільш яскравим із них є Лорд з Сторожинця і по дивному співпадінню місцевий голова РДА Бартош. Він є великим майстром слова і письма грамотних «тєлєг куданада» та перший друг свободи слова. Я уже про нього згадував. Так от. Тепер окрім мене до нього зявились питання і в міської ради. Чого? Тупо через те, що він не платить за землю, якою користується його підприємство. Не просто не платить, а принципово не платить.
Тобто, якщо простою мовою. Я голова адміністрації, я вас всіх на одному місці вертів, я платити за землю не буду. Десь так. Усі слова, усі заклики «жити по-новому» упираються в такого Лорда з Сторожинця, який ложив болт на всю громаду і на всю державу, яка існує тільки через те, що «якісь ідіоти» (В їх розумінні) платять податки. 12 тисяч гривень сума достатньо велика для маленького міста. Але тут важливіше принципи і підхід характерний для ранього Средньовіччя.
Розумієте, у нас у владі нічого не змінилося. Вони перестали боятися. Але це все не значить, що не змінились люди, які довго не будуть терпіти таких містечкових феодалів.
І якщо вірити пісні, то все буде по справедливості. Ібо:
Так он сказал, так он сказал,
Из Кастамере лорд.
С тех пор лишь дождь в пустынный зал
По лорду слёзы льёт.
А як буде в житті — покаже час.
0 коментарів