У мене також багато «різних» емоцій від евромайдану. Головна — люди втомились від полутонів. У Києві я побачив найчорніше зло від якого хотілося плакати і найбільш високі пориви добра і щирості киян і українців. Заради цього — варто жити!
Я десь також напишу текст якийсь.трохи згодом.
Але головне — я повірив у Бога знову. Я в Києві зустрів отця Івана з Сторожинця, який сказав, що раз треба — значить нам тут призначено буде. і ніяк іначє…
Якщо все закінчиться добре, плюну на все і буду ходити до нього в церкву…
І це також. Нехай ідуть своїм шляхом.
Маємо їх підтримати! Подивишся на те, як Вони швидко «навчаться», коли когось гепне міліціонер. Діла вчать краще за 1000 слів. Я лиш з Києва, думаю саме там зараз основна двіжуха, а у нас трохи по-чернівецькому все.
Я досі вірю в Чудо ( і, направду, можливо висловився б навіть жорсткіше ніж Ти… але не буду. Вони молодці, все одно )
Думаю це трохи засильно Свят.
У нас немає практики проведення мітингів страйків. Вони йдуть методом проб і помилок. Це важкий, але правильний шлях.
Я думаю ми маємо, навпаки підтримати лідерів студентства — Вони молодці. Вони змушені воювати на два фронти...( Другий фронт — це всілякі «старші товариші»). А ти Свят ще додаєш їм… Думаю це неправильно.
Знаєш, я думаю, що майдан 2013 — це не явище, це скоріше процес. І це добре. Хлопці і дівчата — це Ваша війна і ваша ж відповідальність. Ви достойні змін за які боретесь…
Тарас не вимагає «щось» у президента. Він висловлював спільну думку. Може вона і неідеальна, і не в повній мірі від «всіх» студентів.
Але більшості — так!
Янукович — це умовний Карфаген, який (як відомо) має бути…
Свобода має багато різних граней.
Ми такі, як ми є. Я про себе можу сказати, що я не є хорошою людиною. Але люблю справедливість. Можливо я був десь неправий, різкий чи неморальний. Якщо так — прошу вибачення.
Вкурсі мене багато чого навчив. І краще я буду помилятися на словах, а буду робити по-справедливому.
На Вас зла не тримаю. Може якісь думки мені не подобаються, але Ваша відвертість наштовхує на нові думки та висновки для «реального» життя…
Самий поганий ярлик — це писати, що «народ» мудрий. Це брехня. Ви говорите, що я навішую на людей ярлики — так це правда. Краще я буду писати і (наприклад) Ви будете обурюватися, ніж суцільна брехня самонавіювання.
Ще одне. Один з блогерів написав чьоткий коментарний — він має попередню назву «Дурний і ЄС» де прямо назвав народ дурним… Так я категорично згоден з цією оцінкою!
Які політики? У нас, через одного тварюки, в людській подобі! Вони готові брехати один одному заради «бумбонів» і виживання.
Честі нема і гідності не тільки у політиків. Вони дзеркало нашого суспільства!
П.С. Частково погоджуючись з Вашими висновками, повністю не згоден з Вашою тезою про батька і сина Кияків. Це надумана інсинуація, яка не несе в собі жодного змісту. Тарас Романович був є і буде патріотом своєї Батьківщини. Спитайте старших людей, що він і його однодумці реально зробили для Буковини… Спитайте простих людей, старих рухівців… Ви ж їм довіряєте?
«Сподіватися на себе» — це ще одна пастка. Є речі, які може здійснити тільки розлючений натовп.
тобто я про те, що ти можеш красти у людини, публічно її ображати, ганити… Все українець стерпить.
Не стерпить він лиш тоді коли в нього крадуть мрію.
Донецькі як ніхто мали б це памятати, але видей маразм прогресує до стадії часткової амнезії…
Я не плачу. Я констатую очевидні речі, які велике число професіоналів від журналістики приймають в штики. Інтернет — не вирішує всіх питань. Головні зміни відбуваються в наслідок «суспільного», або краще сказати «класового чи кастового» договору. Він — повна прерогатива журналістів. Ті хто зуміють домовитися — зможуть вижити. Хто не захоче змінюватися… Ви знаєте, що з ними буде. Не жалко…
Хлопця жалко. Якщо це через майдан… навіть боюсь собі уявити наслідки…
Я десь також напишу текст якийсь.трохи згодом.
Але головне — я повірив у Бога знову. Я в Києві зустрів отця Івана з Сторожинця, який сказав, що раз треба — значить нам тут призначено буде. і ніяк іначє…
Якщо все закінчиться добре, плюну на все і буду ходити до нього в церкву…
Маємо їх підтримати! Подивишся на те, як Вони швидко «навчаться», коли когось гепне міліціонер. Діла вчать краще за 1000 слів. Я лиш з Києва, думаю саме там зараз основна двіжуха, а у нас трохи по-чернівецькому все.
Я досі вірю в Чудо ( і, направду, можливо висловився б навіть жорсткіше ніж Ти… але не буду. Вони молодці, все одно )
У нас немає практики проведення мітингів страйків. Вони йдуть методом проб і помилок. Це важкий, але правильний шлях.
Я думаю ми маємо, навпаки підтримати лідерів студентства — Вони молодці. Вони змушені воювати на два фронти...( Другий фронт — це всілякі «старші товариші»). А ти Свят ще додаєш їм… Думаю це неправильно.
Знаєш, я думаю, що майдан 2013 — це не явище, це скоріше процес. І це добре. Хлопці і дівчата — це Ваша війна і ваша ж відповідальність. Ви достойні змін за які боретесь…
Але більшості — так!
Янукович — це умовний Карфаген, який (як відомо) має бути…
Ми такі, як ми є. Я про себе можу сказати, що я не є хорошою людиною. Але люблю справедливість. Можливо я був десь неправий, різкий чи неморальний. Якщо так — прошу вибачення.
Вкурсі мене багато чого навчив. І краще я буду помилятися на словах, а буду робити по-справедливому.
На Вас зла не тримаю. Може якісь думки мені не подобаються, але Ваша відвертість наштовхує на нові думки та висновки для «реального» життя…
Ще одне. Один з блогерів написав чьоткий коментарний — він має попередню назву «Дурний і ЄС» де прямо назвав народ дурним… Так я категорично згоден з цією оцінкою!
Які політики? У нас, через одного тварюки, в людській подобі! Вони готові брехати один одному заради «бумбонів» і виживання.
Честі нема і гідності не тільки у політиків. Вони дзеркало нашого суспільства!
П.С. Частково погоджуючись з Вашими висновками, повністю не згоден з Вашою тезою про батька і сина Кияків. Це надумана інсинуація, яка не несе в собі жодного змісту. Тарас Романович був є і буде патріотом своєї Батьківщини. Спитайте старших людей, що він і його однодумці реально зробили для Буковини… Спитайте простих людей, старих рухівців… Ви ж їм довіряєте?
«Сподіватися на себе» — це ще одна пастка. Є речі, які може здійснити тільки розлючений натовп.
У мене є… Але не їм…
Не стерпить він лиш тоді коли в нього крадуть мрію.
Донецькі як ніхто мали б це памятати, але видей маразм прогресує до стадії часткової амнезії…