Ще гірше буде, якщо приймуть перше читання, поїдуть відпочивати «на Канари», а потім всі зміни другого читання внесуть, ну скажімо за 7 днів до призначення виборів…
+ Є інсайдерська інформація, що готується маштабне дослідження штабом «одної партії» з метою «правильної» нарізки округів,
що призвиде до…
Я, чомусь, завжди вважав, що хороший історик повинен шукати в предметі свого наукового (Humanities?) дослідження асоціативні паралелі, які допоможуть уникнути помилок минулих поколінь уже наразі…
… Один знайомий сказав якось, у приватній бесіді, що в Україні у історика два шляхи — або безславна самореалізація або самостерилізація за державний рахунок
Маю маленьку інсайдерську інформацію про проект Народна Влада…
Це технологічний проект, який будувався на останках соц.партії.Конкретної мети він не мав і намагався «вписатися в контекст».Конкретно в Чернівнцькій області співпрацював з штабом Тігіпка, поширював чернуху проти обох найсильніших кандидатів, особливо проти юлі…
Цікавими персонажами є нардепи Каплієнко і Задирко (нині коаліціянти -тушки ).Каплієнко -одесит і цілком вірогідний його похід (після місцевих виборів ) у виконавчу владу регіону. Задирко — серйозно мітить у мери Миколаєва. По місту висять його білборди і по потенціалу він там намберван…
Загалом у партії досить сильна організаційна складова і не виключно, що партія побореться на місцевих виборах в районах на яких паслась соц.партія.
Йосип Вінський серйозний чоловік і свого останнього слова в Українській політиці не сказав.
Головна проблема в тому, що я — читач газети і не маю нінайменшого бажання щось паплюжити.
Так само, як газета Час Ваша(як журналіста) так само і моя(як читача).
А стосовно попереднього коментаря, то я від нього не відмовляюсь.Навпаки, вважаю за необхідне наголосити на деградації газети і втрати «основного смисла »… Бажаю особисто Вам успіхів у пошуках нового Часу.
«Той» Час виховував цілі покоління незалежних і незаангажованих людей… звичайно такий, він уже не цікавий людям!
Значно цікавіше читати замовні статті(це ж основа бюджету газети) чи гнівні філіппіки на вчорашніх друзів і колег, та соціалку, яка створює ілюзію наближення газети до читача, чи піар особистих політичних проектів, чи передрук української правди.
От Ви Надіє, скажіть де в цій газеті місце журналістиці?
Тобто мова не лише про Час, а й про інші видання, які своїм т.зв. «Форматом» задушили накорню незаангажовану авторську журналістику.
Я друкувався в Часі і мене особисто вбив дисонанс уявного і реального існування газети(як інституту). Я люблю Час і постійно його читаю… Але якщо раніше на це я витрачав 1, 1,5 годин, то тепер пораюсь за декілька хвилин…
А Яким був «ступінь страху та інстинкт виживання» у таких самих журналістів Часу початку 90х. Тепер журналіст боїться, боїться більше ніж колись. Бо є що втрачати.
Моя думка, що справжній журналіст не повинен боятися.
Цензура (само?) це прерогатива бездарних і неталановитих журналістів… Складні ситуації в країні потребують підвищення кваліфікації журналіста… Але наразі простіше журналісту отримувати готові джинсові тексти та халявні 100 грамів і 30 срібників зі штабу платоспроможної політичної сили.
Конкретно газета Час (Надія не ображайтесь, але...) якщо прочитати тексти середини 90х та початку 2000 них років та нинішні то за виключенням статей Буркута там нічого путнього немає. Т.з. нове покоління буковинських журналістів вибрало (переважно) простий шлях, шлях джинси та переписування прес-релізів…
Аргументовано це як? спокійна Російська Більшість на чолі з Путіним, яка вся із сєбя «в больніцах или возвращаєтса с дачи», яка панічно боїться кволу (як ви вірно зазначили)опозицію, яка у містах мільйонниках збирає менше прихильників ніж Поплавський на своїх прощальних концертах.
У мене просковзнула аналогія з пізнім кучмівським режимом, але я памятаю, що Україна — не Росія. І мене менш за все цікавить майбутнє російської опозиції, мене цікавить — чи почує сигнал небезпеки українська еліта і чи не варто починати вже зараз згадувати гасло Миколи Хвильового (щось типу «Геть від Москви»).
А чи можливий цей сценарій за наявних умов? Я вважаю, що ні. Росія пішла шляхом «директора колгоспу» — який прихватизовує всіма шляхами ще недодерибанену власність…
Ви ідеалізуєте важливість (можливість)для Росії співпраці в гуманітарній і освітянській та культурній сферах… Як на мене — данна співпраця є десятим-двадцятим питанням україно-російських відносин… Наразі маємо розборки завгоспів
Хоча, якби наші дві країни були б демократичними, то Ваш сценарій виглядав би природнім, бо він несе користь обом державам
! повна версія, більш цікава… путін ЗНАЄ...і він показав себе не сильним президентом, а обмеженим паханом.
Росія — найперший друг України, бо вона показує те, що могло б бути в умовній, "іншій" Україні…
Це гарний проект для постсовкової нації, але не для України…
Якщо говорити про сучасну Українську опозицію (іменуючи опозицією те, що не є владою) то Шлях, який ви описали був би для неї фатальним. Україна суперконсервативний етнос і нові «не обкатані» методи суспільної «фрік-активності» призведуть до мобілізації та міграції «сірого» електорату у владну сторону…
Менше з тим, по суті Ви праві, я перегнув планку у нелюбові до Чернауц. Просто вийдіть на вулицю і переконайте себе у протилежному (Може у Вас вийде… )
А я думаю, що ображати один одного митцям варто… образа це хороший стимул, щось «етаке» написати( може навіть новелу, чи вірша якогось...)
П.С.
Митці — ображайтесь…
Чернівці — красива форма без контенту. Людський ресурс міста увєв…
«Просто кожен знаходить тільки те, що вміє шукати» — погоджуюсь, але ( як зазначалось у Вас) Мудрець і учень сидять біля воріт свого міста(наголошую, Свого)… А Чернівці НЕ МОЄ місто (точніше не стало моїм) в силу різних причин, одна з яких моя любов до Відповідності, себто гармонії.
Напевне боротьба двух площин вибору (можна умовно назвати їх Напередвизначеність і Непередбачуваність ) і є Великим Початком, т.зв. «Смислом Жизні».
Дякую автору за файну статтю…
+ Є інсайдерська інформація, що готується маштабне дослідження штабом «одної партії» з метою «правильної» нарізки округів,
що призвиде до…
… Один знайомий сказав якось, у приватній бесіді, що в Україні у історика два шляхи — або безславна самореалізація або самостерилізація за державний рахунок
Це технологічний проект, який будувався на останках соц.партії.Конкретної мети він не мав і намагався «вписатися в контекст».Конкретно в Чернівнцькій області співпрацював з штабом Тігіпка, поширював чернуху проти обох найсильніших кандидатів, особливо проти юлі…
Цікавими персонажами є нардепи Каплієнко і Задирко (нині коаліціянти -тушки ).Каплієнко -одесит і цілком вірогідний його похід (після місцевих виборів ) у виконавчу владу регіону. Задирко — серйозно мітить у мери Миколаєва. По місту висять його білборди і по потенціалу він там намберван…
Загалом у партії досить сильна організаційна складова і не виключно, що партія побореться на місцевих виборах в районах на яких паслась соц.партія.
Йосип Вінський серйозний чоловік і свого останнього слова в Українській політиці не сказав.
Так само, як газета Час Ваша(як журналіста) так само і моя(як читача).
А стосовно попереднього коментаря, то я від нього не відмовляюсь.Навпаки, вважаю за необхідне наголосити на деградації газети і втрати «основного смисла »… Бажаю особисто Вам успіхів у пошуках нового Часу.
Значно цікавіше читати замовні статті(це ж основа бюджету газети) чи гнівні філіппіки на вчорашніх друзів і колег, та соціалку, яка створює ілюзію наближення газети до читача, чи піар особистих політичних проектів, чи передрук української правди.
От Ви Надіє, скажіть де в цій газеті місце журналістиці?
Тобто мова не лише про Час, а й про інші видання, які своїм т.зв. «Форматом» задушили накорню незаангажовану авторську журналістику.
А Яким був «ступінь страху та інстинкт виживання» у таких самих журналістів Часу початку 90х. Тепер журналіст боїться, боїться більше ніж колись. Бо є що втрачати.
Моя думка, що справжній журналіст не повинен боятися.
Конкретно газета Час (Надія не ображайтесь, але...) якщо прочитати тексти середини 90х та початку 2000 них років та нинішні то за виключенням статей Буркута там нічого путнього немає. Т.з. нове покоління буковинських журналістів вибрало (переважно) простий шлях, шлях джинси та переписування прес-релізів…
У мене просковзнула аналогія з пізнім кучмівським режимом, але я памятаю, що Україна — не Росія. І мене менш за все цікавить майбутнє російської опозиції, мене цікавить — чи почує сигнал небезпеки українська еліта і чи не варто починати вже зараз згадувати гасло Миколи Хвильового (щось типу «Геть від Москви»).
Ви ідеалізуєте важливість (можливість)для Росії співпраці в гуманітарній і освітянській та культурній сферах… Як на мене — данна співпраця є десятим-двадцятим питанням україно-російських відносин… Наразі маємо розборки завгоспів
Хоча, якби наші дві країни були б демократичними, то Ваш сценарій виглядав би природнім, бо він несе користь обом державам
Росія — найперший друг України, бо вона показує те, що могло б бути в умовній, "іншій" Україні…
Це гарний проект для постсовкової нації, але не для України…
П.С.
Митці — ображайтесь…
«Просто кожен знаходить тільки те, що вміє шукати» — погоджуюсь, але ( як зазначалось у Вас) Мудрець і учень сидять біля воріт свого міста(наголошую, Свого)… А Чернівці НЕ МОЄ місто (точніше не стало моїм) в силу різних причин, одна з яких моя любов до Відповідності, себто гармонії.
Дякую автору за файну статтю…
Пс
после слова чытко далжна стаять кома, также как и после без русызмив, потом тыре…
П.П.С.
Вибачайте, українська письменниця…