Тут глибокий зміст — імя SASHA — дуже схоже на англійське РАША. Якщо говорити про певний ребрендінг держави ( а для Росії — це була основа позиціонування на цьому тендері ) то «головний герой» мусить мати нове, легкозапамятовуване імя.
+ Образ чоловіка (який добивається здійснення своєї мрії) виграшний, бо сьогодні це російський тренд ( мягко говоримо про Путіна).
Головне не те, що хлопчик біжить(як правильно Ви зазначили Володимир, це вже було і не раз ), а де він біжить. Картинка була не про мальчіка Сашу, а про державу Рашу…
Щодо фіналу з італією — то тут чиста фантазія (ну може трохи, трохи політики)…
Тут першим стало питання можливостей держави… (Але, все-таки, чому мама будить його на англійській мові?) — бо ролик розрахований на одну конкретну цільову аудиторію — на тих 18 людей, які роблять вибір на користь тієї чи іншої країни на ТЕНДЕРІ (вони в основному англомовні...). Представляєте — для пари інтернаціональних функціонерів, такий ролік забахали…
Взагалі питання «красівої маніпуляції» — це цільові групи. Ніколи для широкої аудиторії не створять шедевральних роликів. Вона(широка аудиторія) не зрозуміє більшість кодів схованих у кліпі.
Головний висновок — круто мати кошти для реалізації таких творчих проектів. Тим більше, що в сухому залишку Росія — таки виграла право проводити цей чемпіонат (з якого ця країна вижме максимум і по грошам, і по іміджу)
Мені один знайомий психолог сказав, що у розумної, інтелектуальної людини, яка безпосередньо спілкується з представником протилежної статі(яка(який) викликає у нього (неї) певний сексуальний інтерес), рівень IQ знижується від 50 до 70 %…
Тим більше в компанії, де до цього процесу додаються елементи конкуренції.
Спорт — це оздоровлення нації. І це єдиний випадок коли слово спорт і нація повинні зустрічатися в одному реченні…
Інша річ спорт (в данному випадку Футбол) і держава. Тут співставлянь може бути мільон.
Деякі свої враження на цю тему я виклав в статті про Олімпіади
До автора — як Ви думаєте навіщо двом країнам розмови про спільний чемпіонат? Може тут справа лише в грошовій вигоді (32 топ матчі за сезон, з проданими квитками, правами на трансляцію, атрибутикою, рекламою, відкатах за трансфери і т.і.) коли протистояння двох держав буде лише вдалим комерційним ходом ділків від Футболу…
Інтернет не ніж — інтернет це скоріше Термінатор. Тобто я маю на увазі — це самодостатня річ або річ у собі.Я кщо ніж ми можемо описати доступними для нас категоріями і поняттями то інтернет наврядче (точніше- однозначно ні). Інтернет (одна з чисельних іпостась) бог і ідол для багатьох людей, він же батько і мати для нових поколінь( «Персонал Джізус»).
З Вашим останнім реченням погоджуюсь, але роль комунікаційних монстрів всеж варто більш докладно проаналізувати…
На мене справив враження промо-ролик Росії, котра виграла «тендер» на Мондіале 2018…
Історія щастя, мрія про нову державу, різноманіття культур, постійне свято, досягнення росіян, фірмові російські фішкі- балет, космонавтика, САША-РАША, віра в перемогу і головне футбол...-- це все у двохвилинному ролику… Дуже і дуже круто.
Чи можна вважати наприклад групу хакерів, які викидують через свій вікілікс(чияктам) конфіденційну інформацію держдепу США обєктивними?
Всі базові ознаки обєктивності збереглися — є факт (інформація) — а ви панове в своїх «кінгстонах» робіть висновки самі… Неважливо, як інформація потрапила до журналіста (блогера, хакера, кореспондента районки) його журналістський обовязок бути зливним бачком, бо журналіст — лише медіум між реальним світом, та світом у якому живуть мільйони споживачів інформації. Це на мою думку, є сьогоднішня обєктивність журналістики…
Субєктивність дозволяє згладити гострі вугли, та зробити «квадратну землю круглою»…
Крім того Субєктивність дозволить не згоріти самому журналісту, про Особистість якого ми зачасту забуваємо, називаючи журналіста у третій особі…
Хотілось би вірити у генетичну пам'ять та прив'язаність до минулих поколінь… Але чи варто надіятися на евфемерності, коли є можливість змінити існуючий стан речей.
Ви, скоріше за все, виріте (Це Ваше право, яке я не поділяю, але поважаю) у магічну силу нації і націоналізму. Я звернусь до ключового питання націоналізму т.з. айдентіті — привязки себе до якоїсь певної спільності. Віками цю привязку «творили» інститути сімї, релігії та держави (у вузькому змісті). Тепер — рівень впливу інтернету та телебаченння переріс рівень впливу старих інститутів. Для України, нашої з Вами держави — ця проблема стане актуальною протягом найближчих двох десятиліть, саме тоді охоплення та поглиблення мережею досягне своєї межі…
СКОБ, всім пластунам! Пане Ігоре, Ви робите велику справу, займаєтесь з дітьми — це достойно і щиро. Реагувати на закиди московського агітпропу треба, але перш за все для реклами власного бренду.
Журналістська суб’єктивність може бути виправдана великою і гарною надідеєю видання ( боротьба з владою, покращення рівня діалогу з читачем, підвищення рівня зацікавленості читача до розкриваємоє проблем ).
Кожен з журналістів сам вибирає собі стежку — бути білим та пухнастим, викладати в газетах отримані прес-релізи і називати це «роботою», чи протягувати свою суб’єктивну думку, доносити її до читача, попри приручених владою (у більшості своїй) дядь і тьоть, які бдять за збереженням високих стандартів журналістської етики…
+ про журналістську етику. Я думаю, що право про неї говорити та радити щось іншим колєгам по перу — мають лише справжні авторитети, які не словом, а ділом довели власний професійний рівень(благо, що таких людей, навіть на теренах області Є (правда небагато...))
Може я помиляюсь, але, як читач, завжди цінував в газетах (статях) щирість автора та «щиру субєктивність». Від проплаченої джинси та інтернет-передруку нудить… Останньою дійсно гарною і суперцікавою газетою був ПОСТПоступ, але як кажуть, на вкус і цвєт товаріщей нєт…
Озвучу і таку думку:
Розпочався російський президентський праймеріз, в контексті якого, питання свободи слова, або певної, уявної лібералізації буде використане провладним кандидатом, як спойлер для протестного електорату…
А я би порадив головним редакторам грати в «опозиційність», не брати до друку партійну та адміністратіційну джинсу, ставити ставку на молодих авторів і платити гроші чесно, а не через сватство-кумнатство ну і не дерибанити ту копійку на яку виходить газета…
Кожелянко завше актуальний — Дефіляди про мрії, мрійництво і мрійників — котрі хтіли бачити Україну могутньою, сильною та самобутньою. Тероріум — про Юлю ( десь, уявив собі Юлю в криївці у Глибочку чи Великому Кучурові… любов і терор, все на благо Неньки-України!!!.. ), Конотоп — ода старому Часу («Дзигарок»), ЛжеНострадамус — подарунок вітчизняним політтехнологам (може хтось впамятає, як з «голубих екранов» йшов ролик про жінку з косою, якій САМ НОСТРАДАМУС предрік велику перемогу, так — видей українські політтехнологи точно Кожелянка читали ) Срібний павук — історія про Чернівці, яких не було і ніколи не буде — міф, який у пана Василя получився настільки реальним, що деякі молоді люди навіть повірили… Чайна ейфорія — про любов, яка перемагає український сплін( запой — актуальний, як ніколи, не дай Бог нікому- сам лиш вийшов… ) Третє поле — про життєві періоди, складність буття і ініціацію у самому широкому змісті цього слова.
Саме зараз можна, під настрій, прочитати Чужого (Шлях воїна в Україні ) — актуально і правдиво… «про жизнь».
Напевне головне — вірити в краще та робити себе кращим. Так учив Кожелянко-цзи…
Най всьо у Вас буде гаразд на небесах пане Василю!
Взагалі — я особисто вважаю, що вірші і творчисть — це прерогатива талановитих людей, або, якщо хочете, людей, яким є що сказати. У Вас Ірино дуже класно получається. Там от тобі домнул (домна) читач і філософія і одночасна недосказаність, і закінченість, і головне — лаконічність. Всьо у Вас круто і на уровнє… ( ніколи не думав, що колись такий коментар напишу… )
Ne bachu zhodnoi nepovagu… mayu novu latunsku klaviaturu, kotru po pruizdu na Batkivshinu zaminyu. Tekst vipravlyu zgodom, ne obrazhaites…
Kontseptsiya — tse kruto…
Дістало?.. Ваш заклик-неправильний, варто боротися не з Попами, а їх приходом — людьми темними і бідними, слухняними і вірними. Вони головний ворог, бо живуть за принципом, аби не було війни чи моя хата з краю…
До інших:
ну заждіть же трохи людоньки, скоро цю країну буде трясти…
+ Образ чоловіка (який добивається здійснення своєї мрії) виграшний, бо сьогодні це російський тренд ( мягко говоримо про Путіна).
Головне не те, що хлопчик біжить(як правильно Ви зазначили Володимир, це вже було і не раз ), а де він біжить. Картинка була не про мальчіка Сашу, а про державу Рашу…
Щодо фіналу з італією — то тут чиста фантазія (ну може трохи, трохи політики)…
Взагалі питання «красівої маніпуляції» — це цільові групи. Ніколи для широкої аудиторії не створять шедевральних роликів. Вона(широка аудиторія) не зрозуміє більшість кодів схованих у кліпі.
Головний висновок — круто мати кошти для реалізації таких творчих проектів. Тим більше, що в сухому залишку Росія — таки виграла право проводити цей чемпіонат (з якого ця країна вижме максимум і по грошам, і по іміджу)
Тим більше в компанії, де до цього процесу додаються елементи конкуренції.
Інша річ спорт (в данному випадку Футбол) і держава. Тут співставлянь може бути мільон.
Деякі свої враження на цю тему я виклав в статті про Олімпіади
До автора — як Ви думаєте навіщо двом країнам розмови про спільний чемпіонат? Може тут справа лише в грошовій вигоді (32 топ матчі за сезон, з проданими квитками, правами на трансляцію, атрибутикою, рекламою, відкатах за трансфери і т.і.) коли протистояння двох держав буде лише вдалим комерційним ходом ділків від Футболу…
З Вашим останнім реченням погоджуюсь, але роль комунікаційних монстрів всеж варто більш докладно проаналізувати…
Історія щастя, мрія про нову державу, різноманіття культур, постійне свято, досягнення росіян, фірмові російські фішкі- балет, космонавтика, САША-РАША, віра в перемогу і головне футбол...-- це все у двохвилинному ролику… Дуже і дуже круто.
П.С. І все одно у НАС все вийде краще...:)
Чи можна вважати наприклад групу хакерів, які викидують через свій вікілікс(чияктам) конфіденційну інформацію держдепу США обєктивними?
Всі базові ознаки обєктивності збереглися — є факт (інформація) — а ви панове в своїх «кінгстонах» робіть висновки самі… Неважливо, як інформація потрапила до журналіста (блогера, хакера, кореспондента районки) його журналістський обовязок бути зливним бачком, бо журналіст — лише медіум між реальним світом, та світом у якому живуть мільйони споживачів інформації. Це на мою думку, є сьогоднішня обєктивність журналістики…
Субєктивність дозволяє згладити гострі вугли, та зробити «квадратну землю круглою»…
Крім того Субєктивність дозволить не згоріти самому журналісту, про Особистість якого ми зачасту забуваємо, називаючи журналіста у третій особі…
Ви, скоріше за все, виріте (Це Ваше право, яке я не поділяю, але поважаю) у магічну силу нації і націоналізму. Я звернусь до ключового питання націоналізму т.з. айдентіті — привязки себе до якоїсь певної спільності. Віками цю привязку «творили» інститути сімї, релігії та держави (у вузькому змісті). Тепер — рівень впливу інтернету та телебаченння переріс рівень впливу старих інститутів. Для України, нашої з Вами держави — ця проблема стане актуальною протягом найближчих двох десятиліть, саме тоді охоплення та поглиблення мережею досягне своєї межі…
Кожен з журналістів сам вибирає собі стежку — бути білим та пухнастим, викладати в газетах отримані прес-релізи і називати це «роботою», чи протягувати свою суб’єктивну думку, доносити її до читача, попри приручених владою (у більшості своїй) дядь і тьоть, які бдять за збереженням високих стандартів журналістської етики…
+ про журналістську етику. Я думаю, що право про неї говорити та радити щось іншим колєгам по перу — мають лише справжні авторитети, які не словом, а ділом довели власний професійний рівень(благо, що таких людей, навіть на теренах області Є (правда небагато...))
Розпочався російський президентський праймеріз, в контексті якого, питання свободи слова, або певної, уявної лібералізації буде використане провладним кандидатом, як спойлер для протестного електорату…
Саме зараз можна, під настрій, прочитати Чужого (Шлях воїна в Україні ) — актуально і правдиво… «про жизнь».
Напевне головне — вірити в краще та робити себе кращим. Так учив Кожелянко-цзи…
Най всьо у Вас буде гаразд на небесах пане Василю!
Kontseptsiya — tse kruto…
Дістало?.. Ваш заклик-неправильний, варто боротися не з Попами, а їх приходом — людьми темними і бідними, слухняними і вірними. Вони головний ворог, бо живуть за принципом, аби не було війни чи моя хата з краю…
До інших:
ну заждіть же трохи людоньки, скоро цю країну буде трясти…